Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

Микола Хвильовий: Останній Романтик
Микола Хвильовий: Останній Романтик

20–30 і роки ХХ століття — що там на розбитому роздоріжжі між першою світовою і громадянською війнами між Росією і Європою між націоналізмом і комунізмом коли вся країна билася й звивалася …

Соломія Мельник
Соломія Мельник

Акторка театру ДАХ киянка народилася 1984 року Батьки музиканти мати керує фольклорний гуртом «Дай Боже» там з трьох рочків Соломія і співає Для Соломії велике …

Два в одному. «Едіп. Собача будка»
Два в одному. «Едіп. Собача будка»

Влад Троїцький поставив до цьогорічного Гогольфесту найсуперечливішу і найрадикальнішу виставу театру «ДАХ — Едіп Собача будка» Два фактично різних спектаклі розділені антрактом демонструють …

«Супермаркет» Пётра Армяновски

Воскресное утро начиналось чудесно - прекрасная погода, мы с женой и внучкой едем на дачу. Киев ещё... полусонный, автомобилей мало, дороги чистые, солнышко светит - красота! Но мы ещё не знали, что судьба и несколько распоясавшихся молодчиков в форме охранников ТРЦ "Караван" нам уготовили другой "праздник".

«Рондо allegro» Ирины Гарец

Больничная палата оборудованная под церковь. Иконы, свечи и т.п. Снуют женщины в белых фартуках и косыночках, возле кафедры стоит Священник. К нему подходят на покаяние по одному. В больничном коридоре очередь. Мужчины, женщины в больничных халатах или спортивных костюмах. Много лысых людей. В очереди есть посетители одетые в повседневную одежду. Кто-то оживленно беседует, кто-то подавленно молчит.

«Осколки» Дана Воронова

Утро. Осень. У памятника Леониду Черновецкому. Быстро и сгорбленно мимо проходят женщины за 40, преимущественно в серых одеждах и в платках.

«Зустріч одногрупників» Андрія Бондаренка

Кімната ІРИНИ – елегантна недбалість, яку підкреслює майже мінімалістична незахаращеність. ІРИНА напівлежить на дивані і гортає якийсь журнал. Збоку на краєчку дивана незручно сидить ЮРА. Він напружений і роздратований. ІРИНА виглядає розслабленою, але відчувається, що розмова її таки теж трохи тяготить.

«Слава героям» Павла Ар’є

Добре обладнана лікарняна палата у шпиталі ветеранів. У палаті три ліжка. Біля кожного – по тумбочці і по табуретці. Позаду над середнім ліжком розташоване зашторене вікно. Справа двері з матового скла зліва рукомийник з дзеркалом і з скляною поличкою, на ній зубна паста, зубна щітка. На рукомийнику з боку мило, біля рукомийника на гачку висить рушничок.

«Луизиана» Натальи Антоновой

Москва. ВИП-зал в ресторане среднего уровня в центре города. За столом гости в черном. Горят свечи. Снуют официантки. На плазменных телевизорах на стенах идет показ мод.

«Дядя Саша мясник» Мариам Агамян

Аня в комнате старшего брата, на стенах плакаты рок-групп, мужчин и монстров с высунутыми языками, кровавыми руками. На столе пепельница, кровать расстелена и простынь скомкана, воздух спертый, хоть это и не стоит передавать в театральной постановке. Ане десять лет, она в джинсовых шортах и футболке, у нее растрепаны волосы и криво свешивается заколка, прижимающая челку к голове.

«Сцены убийства» Дмитрия Левицкого

На сцене три сектора: кухня, комната Паши, комната Татьяны. Между этими секторами пространство для коридора и туалета, собственно, как в квартире.

«Не буде вам всім спокою» Василя Пачовського

Літній вечір. Молода пара, Євген і Марта повільною ходою піднімаються по сходах під’їзду на 5 поверх. Це Мартина квартира, вони вже живуть разом близько двох років. Він програміст що займається комп’ютерними програмами і вночі цікавиться зірками, вона та, що шукає задоволення у всіх речах і любить жити

«Вдома в Україні» Катерини Пенькової

Поки в залі збираються глядачі, на екрані йде показ відео-інтерв’ю (питання міграції, мігрантів та національних меншин).

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?