Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

Микола Хвильовий: Останній Романтик
Микола Хвильовий: Останній Романтик

20–30 і роки ХХ століття — що там на розбитому роздоріжжі між першою світовою і громадянською війнами між Росією і Європою між націоналізмом і комунізмом коли вся країна билася й звивалася …

Соломія Мельник
Соломія Мельник

Акторка театру ДАХ киянка народилася 1984 року Батьки музиканти мати керує фольклорний гуртом «Дай Боже» там з трьох рочків Соломія і співає Для Соломії велике …

Два в одному. «Едіп. Собача будка»
Два в одному. «Едіп. Собача будка»

Влад Троїцький поставив до цьогорічного Гогольфесту найсуперечливішу і найрадикальнішу виставу театру «ДАХ — Едіп Собача будка» Два фактично різних спектаклі розділені антрактом демонструють …

«Борщ» Євгена Марковського та Аркадія Непиталюка

Міський двір серед багатоповерхівок. Літо. Спека. Жодного подуву вітерцю. У дворі нікого, окрім трьох фігурок на дитячому майданчикові: дві молоді жінки, одягнені у футболки та джинси, стоять з двох боків гойдалки і прикладаються до пляшок, щось п’ють. На гойдалці сидить маленька дитина. Жінки мовчки гойдають її. Жодного звуку, окрім поскрипування гойдалки. Все, ніби завмерло в цій спеці.

«Дахи і східці» Катерини Тягло

«Радість і спокій тримаються на великому логічному поєднанні тисячі нікому не потрібних, аномальних шизофренічних штук, які, сполучившись у щось єдине, дають тобі, врешті-решт, певне уявлення про те, що таке щастя, що таке життя, і головне – що таке смерть». Сергій Жадан «Депеш Мод»

«Микола купує дім» Ольги Мацюпи

Клас фортепіано у музичній школі. Справа стоїть рояль. Зліва від рояля перед вікном круглий столик, накритий мережаною сктертиною. З вікна видно місто, на підвіконнику велика кількість вазонів. Зліва – нотна дошка,, пюпітри для нот. Звідусль одночасно долинають звуки різних інструментів (скрипки, акордеону, піаніно).

«Перед великоднем» Віри Маковій

Дія відбуваються у селі. Отча хата. Миря приїхала до батьків на Великдень.

«Московський час» Ганни Легкої

Квартира батьків Лесі. Обставлена зі смаком, але без особливих розкошів. Кидається в очі на стені великий фотопортрет молодої Ірини в якійсь ролі. Ірина, приваблива доглянута жінка, віком трохи більше 40 років. Олександр, приблизно такого ж віку, має вуса. Леся – двадцятилітня дівчина, її однокурсник Андрій виглядає, як хлопчисько. Ірина одна накриває на стіл.

«КОНИКИ У ВИСОКІЙ ТРАВІ» Анастасії Косодій

Кабінет аскетичного високопосадовця: крісло, стіл і два стільці перед ним.

«Кладовище» Олексія Доричевського

Кладовище. Могили. Одна могила свіжа, із вінками і стрічками. Позад гробів інколи з’являється оркестр. Він то проходить, то зупиняється. Оркестр грає кубинські мотиви. Спочатку Паші нема.

«ПХЗМ» Дэна Гуменного

Вечер. Типичное крыльцо типичной средней школы. Над крыльцом – вывеска «Виборча дільниця №42». Болтается государственный флаг. Чуть правее от крыльца два ППСника методично избивают ногами парня в синих джинсах и серой куртке с капюшоном. Парень закрыл голову руками, потому лица не видно. Это ДИМА. По всему крыльцу и вокруг разбросаны какие-то бумажки. Их подбирает и складывает в кожаную папку некий ТИП в черном пальто с белым шарфом и дорогих туфлях. На крыльце уже собралась небольшая толпа любопытствующих. Кое-кто даже снимает такой прикол на мобилу. ТИП кладет последние листочки в папку и подходит к ментам.

«ЗЫБКОЕ СЧАСТЬЕ МОЕ» Яны и Дэна Гуменных

Январь 2011. Зал международных перелетов аэропорта Домодедово.

«13 Писем» Василия Ахеева

Пока тебя нет, я пообещал тебе каждый день писать письма, но по моему замыслу, не одно из них к тебе не дойдет. Я сегодня полдня провёл с Максимом. Мне показалось, что это именно тот человек, который расскажет мне всю правду о тебе.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?