«Підірвані»: зло, яке ми побачили

Про те, як події останнього року перетворили п’єсу Сари Кейн з «провокаційної» на «актуальну»

Київська Пектораль 2007

27 березня у Міжнародний день театру вшістнадцяте вручили премію «Київська Пектораль» — статуетки пекторальних півмісяців і п’ять тисяч гривень на лауреата. Стосовно об’єктивності цьогорічної Премії сумніватися важко: 18 діючих театральних критиків видивлялися з маси київських прем’єр 2007-го року адекватних номінантів і чітко фіксували свої враження. Те, що остаточне рішення приймали не вони, а оргкомітет у складі чотирьох осіб, на результати суттєво не вплинуло, а ось останні суперечки між експетрами та організаторами матимуть продовження в переорганізації роботи експертного комітету. До того ж фінішував цьогорічний комітет без трьох експертів: В. Заболотня, А. Липківська та Котеленець на останньому етапі голосувань участі не брали.

Корейцы. Войцек. Стулья

«Садори» — корейская труппа, экспериментирующая в жанре физического театра… Надо сказать, что это и выглядит, как чистый эксперимент: «Войцек» поставлен в духе скупого на экстравагантные па балета со стульями с вкраплениями разговорного театра и с титрами сюжетных выжимок, которые и обозначают происходящее на сцене. Физического театра здесь нет. На протяжении всей полуторачасовой постановки не оставляет ощущение, что спекталкь имеет поразительное сходство с японскими мультиками. Сказывается близость культур и попытка расширить выразительный спектр актерских техник. Актеры-танцоры временами визжат и корчат гримасы, что зачастую выглядит попросту наивно, равно как и заданный структурой пьесы кинематографический монтаж — отдает схематизмом и простоватостью.

Жесть з минулого

Ти і я шукаємо любові. Адже без неї ніяк, без неї нікуди. Кожний шукає її зі своїх причин, але ніхто і ніколи не думає, що буде після. Іноді «Після» стається через 24 роки. Ви вже давно живете спокійним розміреним життям, у вас дорослий син, старіюча дружина, машина, робота і тут в двері дзвонить ваше давнє кохання. «Жінка з минулого». І що тоді?

«Крысолов». Идейный голод

Сегодня можно сказать, что Дмитрий Богомазов и его театр «Вільна сцена» вошли в череду самоповторений, жаль, что этот театр попал в ловушку безыдейности, не достигнув, своего пика. Это проблема не только Киева, и не только театра, экономический кризис, который повлек за собой идейный застой, не случайно назвали цивилизационным, в результате него — штиль и затишье отчетливо иллюстрирует нам киноиндустрия, визуальное искусство и литература. Понятно, что ребята из  «Вільной сцены» скованы, кроме всеобщего кризиса, еще и камерным помещением, но  «Крысолов» — их последняя премьера — оказался довольно блеклой копией предыдущих камерных спектаклей Д.  Богомазова.