Жесть з минулого

Текст: Марисі Нікітюк
Фотматеріали надані театром «Вільна сцена»

Ти і я шукаємо любові. Адже без неї ніяк, без неї нікуди. Кожний шукає її зі своїх причин, але ніхто і ніколи не думає, що буде після. Іноді «Після» стається через 24 роки. Ви вже давно живете спокійним розміреним життям, у вас дорослий син, старіюча дружина, машина, робота і тут в двері дзвонить ваше давнє кохання. «Жінка з минулого». І що тоді?

Олександр Комаренко в ролі сина Франка

Давно-давно Ромі (Катерина Качан) і Франк (Володимир Канівець) заприсяглися любити один одного вічно. І він поїхав. Він поїхав і заприсягся любити її вічно, адже це просто, коли сам їдеш назавжди, заприсягтися кому-небудь любити його вічно. А через 24 роки Ромі знайшла Франка, бо іноді одне справжнє літо вартує 24 років «пластику», та й взагалі жінки бувають такими настирними і терплячими. Але Ромі не романтична фанатичка. Ромі — маніакально-депресивна штучка. Ромі прийшла забирати своє і пускати кров. І почало горіти затишне щастя Франка.

Катерина Качан в ролі інфернальної Ромі

Театр Дмитра Богомазова «Вільна сцена» зітканий з мороку та снів. Колекція вистав невелика, але дуже якісна («Роберто Зуко», «Сьогодні граємо урок», «Трохи вина-2»). Тут бродять страшні янголи, двинуті створіння, вбивці-гуманісти і маленькі закохані жінки. Світи, жорстко визначені режисером, зліплені з абсурду й дизайнерських рішень. А 5 травня, правильно двинутий театральний організм «Вільної сцени» створив ще одну чорну казку, про те, як дівчинка хлопчика знайшла.

Ку-ку, Ромі вас знайшла

Постановка за п єсою сучасного німецького драматурга Роланда Шиммельпфенніга вишита чудесними відеоматеріалами. Це коли: ось темно і немає жодного реквізиту, а ось і зацвітають меблі на стінах, спалахують лампи, співають розмножені голови акторки. Це коли з циклопа-графопроектора ллється зображення і розмальовує дійство у феєричні шістдесяті або креслить крейдовий будиночок, або коли повз пропливають привиди. Стрічка часу в спектаклі тривожна й розірвана, вона то стрибає на 25 хвилин вперед, то на 25 хвилин назад.

Графопроектор проектує декорації на голі стіни — і в кімнаті зацвітають меблі

Любов на сцені непомітно перетворюється в агресора, і якщо Франк вирішить піти за Ромі, то йому треба буде стати таким, як 24 роки тому, згадати все, що було 24 роки тому, не більше й не менше. А якщо ти згадав все, але не можеш згадати найважливішого, то і горіти тобі…

Це вистава з хворою психікою, в якій будуть покарані всі і за все: ВІН — за те, що забув, ВОНА, за те, що була його жінкою, ЇХ син, за те, що такий самий, як батько, і горіть їм усім полум’ ям-полум’ям.

Франк разом з жінкою згадують їх романтичну подорож в казковий Париж