Серби для естетів

Текст Марисі Нікітюк

Фото Миколи Тимченка

Спектакль: „Професіонал”, міжнародний проект Сербія-Україна

Драматург: Душан Ковачевич, Сербія

Режисер: Божидар Джурович, Сербія, Народний театр Белград

Актори: Юрко Яценко, Володимир Пшеничний, Лариса Паріс, Михайло Жонін

Театр: „Сузір’я”

„В житті завдяки тобі я багато чого навчився, а ти завдяки собі майже все втратив, я приніс лише частину того, що вдалося врятувати від тебе” ─ Лука Лабан, персонаж п’єси

Рідко коли український театр тішить витонченим інтелектуальним видовищем. І тому постановка „Професіонал” в театрі „Сузір’я” ─ непідробна радість і щастя. Вдвічі приємніше, що поставлена вона за однойменною п’єсою сучасного сербського драматурга Душана Ковачевича, чиї п’єси йдуть у всьому світові, а за його сценарієм був знятий фільм Еміра Кустуриці «Андеграунд». Актори, задіяні в спектаклі, теж особливий подарунок ─ андеграундні професіонали. Л. Паріс і Ю. Яценко завжди грають лише на своєму специфічному інтелектуальному полі, віднести їх роботу до якоїсь з усталених систем важко, це певна неприродна гіперболізація образу, специфічна робота зі словом (протягування, наспівування, уривчастість, незвичний темпоритм мови — основа їхньої поетичності). І на додачу ─ камерна сцена театру „Сузір’я”, Божидар навіть зазначив, що вона „дуже мала”. Всі ці фактори разом поєдналися у цілісну естетику, що й обумовила успішність спектаклю.

Спектакль «Професіонал» в театрі «Сузір’я»

Сюжет постановки є своєрідною забавкою для естета. До видавця, колишнього письменника Теодора Края (Юрко Яценко) приходить тяжко хворий чоловік Лука Лабан (Володимир Пшеничний), приносить йому твори, але не свої… а його. Виявляється, Лука все своє життя під час режиму Тіто в колишній Югославії слідкував за Теодором. І під впливом записаних на диктофон і розшифрованих Краєвих промов, виголошених у п’яному бомондному угарі і на площах серед студентів, Лука змінився, перетворився на поліцейського „з душею і розумом”. Він приносить у портфелі не лише тексти, а й п’єсу. Теодор, письменник, чиє життя і кар’єра зруйнувалися через його творчий егоїзм і лінощі, а Лука, фактично, ангел-охоронець для „ворога режиму”. У довгих розмовах вони згадують життя наново, взаємно звинувачуючи режим комуністичної тиранії Тіто, небезпечний для письменника, і новий ліберальний режим, невдячний до поліцейського. У діалогах митця і наглядача розкриваються незручні істини: фатальність людської долі, самоповторюваність історії, зловмисність влади, недосконалість людського існування. На що перетворюється митець, як випалюється в грудях автора порожнеча, скільки всього він не створює, даремно розтрачуючи життя, скільки тепла і рідних людей відштовхує в ім’я літератури, яка ніколи йому не належатиме — теми загорнуті в напружену комедійно-трагічну бесіду людей з двох ворожих таборів.

Теодор Край — письменник (Юрко Яценко)

Лука Лабан — поліцейський (Володимир Пшеничний)

Лука Лабан лишається професіоналом до кінця, але не професіональним поліцейським, а професіональним збирачем літератури — в його портфелі був диктофон, на який і запишеться вся ця вистава, яку глядачам пропонують подивитися. Останній твір Теодора Края.

Режисерську еквілібристику важко вмістити в камерний простір Театру „Сузір’я”. Основна сцена все ж не сцена, а призвичаєна для сценічних потреб велика зала. Сам театр — пам’ятка архітектурного мистецтва, апартаменти українського поміщика Родзянко. Недивно, що в таких умовах більшість вистав в камерному форматі ставляться на актора. У „Сузір’ї”, як ніде в Києві, часто можна побачити справді непересічну і захопливу акторську гру. Цьому сприяє і місце, і репертуар, і свобода постановки. Серб Божидар Джурович особливими режисерськими ходами не відзначився, але його робота надзвичайно професійна. Цікавим прийомом є контраст акторських стилів. Коли Яценко і Паріс, що грає секретарку Теодора, гіперболізують своїх персонажів, наділяючи їх неприродними інтонаціями, нервовими конвульсивними жестами, Пшеничний навпаки грає свого поліцейського якнайнатуральніше, створюючи глибокий образ людини, що пізнала обидві сторони добра і зла і „не зробила більше зла, ніж могла”. Такий дисонанс, з одного боку, є проявом художніх властивостей акторів, а з іншого, засобом, що підкреслює інфантильність хлопчакуватого Теодора, його належність до ефемерного світу мистецтва, і природність важкого і хворого Луки, його обтяженість побутом і земними стражданнями.

Лариса Паріс і Юрко Яценко завжди грають лише на своєму специфічному інтелектуальному полі

„Професіонал” ─ це справді подарунок Белграда Києву, здається, так цю виставу назвав посол Сербії в Україні Горан Алексич.

Так Лука Лабан маскувався в натовпі студентів, щоб записувати промови Теодора

Спектакль «Професіонал» в театрі «Сузір’я»

Божидар Джурович режисер