«Механічна симфонія»13 октября 2008

маленькі механічні п’ єси-ательє

ідея та реалізація: «Ла Машін», Франсуа Деларозьєр і Міно Малан

Спеціально з Парижу

Маріна Вознюк

Класик програмного симфонізму Гектор Берліоз мріяв про створення наймасштабнішого в історії музики оркестру. Здається, його мрії, в дещо осучасненому вигляді, втілили в життя автори справді фантастичної «Механічної симфонії».

«Механічна симфонія» є частиною проекту «Великий Репертуар» французької перформенс-компанії «Ла Машін». Це серія вистав-експозицій, об’єднаних спільною естетикою «незвичного звичайного». Автори проекту художньо переосмислюють відносини між людиною та машиною: персонажами вистав-ательє є звичайні, на перший погляд, предмети, що грають незвичні для себе ролі, викликаючи здивування та захоплення публіки.

«Механічна симфонія» — це майстерня, завод із виготовлення незвичної, але оригінальної музики, в якій какофонія сучасності зливається із гармонією Всесвіту. Її творять всі присутні — класичні музиканти, інженери, машини і навіть глядачі. Прийшовши на черговий концерт, публіка сподівається просто відпочити, розважитись, послухавши музику, яку для неї виконуватимуть. Але несподівано для самих себе глядачі опиняються на сцені, стають персонажами власної вистави, творцями власної симфонії. Твір народжується безпосередньо з емоцій всіх присутніх, і тому неможливо передбачити його форму. Кожен може внести частинку себе в «Механічну симфонію», обравши інструмент, що йому найбільше до душі. А інструменти тут бачимо найрізноманітніші — гітаропеди, ксилодрелі, рулеткофони, флейтометри, струнно-смичкові верстати…

«Механічна симфонія» — промислове чудо. В кадрі — гітаромопед «Механічна симфонія» — промислове чудо. В кадрі — гітаромопед

Проект створення театральної антрепризи «Ла Машін» виник на початку 90-х років у результаті творчої співпраці групи музикантів, інженерів-конструкторів та театральних декораторів. Вони мріяли про втілення найнереальніших проектів та вистав механічного вуличного театру із залученням гігантських машин-акторів на тлі монументальних декорації. І от, нарешті, 1999 року, збудувавши надійний фундамент, вони створили свою асоціацію, що почала перетворювати їх мрії на реальність…

Рисово-перкусійний верстат Рисово-перкусійний верстат

«Ла Машін» є автором і реалізатором власних вистав, сприяючи також здійсненню мрій інших компаній. Виготовляє і постачає конструкції для різноманітних театрально-музичних перформенсів, створюючи їх в своїх ательє, розташованих у французьких містах Нант та Турнфей. Зосередивши свій творчий потенціал на феномені «руху» в театрі, «Ла Машін» пропонує по-новому поглянути на сучасний театр.

«Механічна симфонія» «Механічна симфонія»

Освоєння творчими колективами закинутих промислових зон — одна з наймодніших тенденцій розвитку мистецтв у світі Освоєння творчими колективами закинутих промислових зон — одна з наймодніших тенденцій розвитку мистецтв у світі


Другие статьи из этого раздела
  • «Лісова пісня»: новая драма в классическом сюжете

    Особого внимания заслуживает, несомненно, работа Андрея Приходько с классическим материалом «Лісової пісні». Режиссер легко доказал, что в умелых руках отечественная классика имеет огромное очарование, достаточно обратить ее к современной эстетике и к интеллектуальным актерам
  • Актер — иероглиф

    В китайском, японском и корейском языке слово «каллиграфия» записывается двумя иероглифами, буквальный перевод которых — «путь пишущего». «Путь» читается как духовный выбор, внутреннее стремление обнаружить в искусстве письма философию жизни. Именно ее предложил познать танцовщикам хореограф Лин Хвай-мин. Он долго изучал китайскую каллиграфию, пока не обнаружил в ней «предельно сфокусированную энергетику»
  • Черное сердце тоже болит

    Говоря о любви, о долге, о роке, о власти ─ обо все том, что будет грызть человеческое сердце до скончания мира, шекспировская драматургия действительно никогда не утратит своей актуальности. Чем дальше мы уходим от «золотого века Англии», тем ближе и понятнее нам становятся ее неумирающие страсти. Сколько бы ни было написано прекрасных новых текстов, шекспировские навсегда останутся объектом вожделения для театральных режиссеров, они же будут их испытанием на зрелость. Андрей Билоус в постановке «Ричарда» сделал ставку на психологический анализ первоисточника и неожиданно гуманистическое прочтение характеров.
  • «Бешеная кровь». Или воспитание нетолерантностью

    В Национальном театре русской драмы им. Леси Украинки режиссер и переводчик Алла Рыбикова продолжает осваивать современную немецкую драматургию. На сей раз, она поставила со студентами актерского факультета университета им. Карпенко-Карого агрессивный спектакль по пьесе немца Йенса Хиллье и турка Нуркана Ерпулата «Бешеная кровь»
  • Поговорим об украинском

    Поводом в который раз поразмышлять на тему украинского искусства и украинской классики в частности стал премьерный показ в национальном театре им. И. Франко. Украинский драматург и культуролог Неда Неждана сделала по заказу театра инсценировку самой романтической и фольковой повести украинского автора Ольги Кобылянской. Собственно, выбор театра — закономерен, это-то и смущает.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?