Все клиники Германии по лечению онкологических заболеваний "Урологическая клиника Мюнхен-Планегг"

Сергій Жадан в Івана Франка04 октября 2011

Текст Катерини Гладкої

У театрі ім. І.Франка поставлено Сергія Жадана.

«Гімн демократичної молоді» — великий експеримент і для автора, і для театру

Вистава: «Гімн демократичної молоді» (за Сергієм Жаданом)

Режисер: Юрій Одинокий

В головних ролях: Дмитро Рибалевський, Дмитро Чернов, Олег Стальчук, Олексій Зубков, Арсен Тимошенко, Остап Ступка, Ксенія Баша, Світлана Прус, Людмила Смородіна, Назар Задніпровський

Художник-постановник: Віктор Шульга

Музичне оформлення: Олексія Кітеля та Олексія Сікорського

Прем’єра: 23 вересня 2011 року

Книга «Гімн демократичної молодці» складається з шести історій, що відсилають читача до початку 90-х років: розпад СРСР, становлення першого бізнесу, гігантські афери й дрібні махінації на тлі виживання. Сергій Жадан розгорнув дію роману в місті своєї юності — в Харкові.

За основу п’єси письменник взяв сюжет новели «Власник найкращого клубу для геїв» — це історія трьох компаньйонів, які, «аби заповнити вільну нішу в бізнесі», раптом надумали відкривати гей-клуб у Харкові. Життєвий момент стикає по один бік барикад трьох абсолютно різних людей: Сан Санича — невдаху, який не може проявити себе в жодній справі, Гогу, який торгував гіпсокартоном, допоки не придумав відкрити гей-клуб та екстравагантного Славіка — людину-катастрофу, який запросить на відкриття гей-клубу цнотливий хор «Журавлик».

Спільна робота Жадана — Одинокого над текстом постановки тривала два роки: не раз переписувалися діалоги героїв, сюжет спектаклю було доповнено любовною лінією та запозиченнями з інших творів письменника. Юрій Одинокий, вочевидь, не прагнув розповідати історію про геїв чи «братків», він відтворював суспільство того часу, його закони виживання. Режисеру вдалося передати картину 90-х узагальнено, цілісно, яскраво і реалістично. Кожен персонаж історії має бажання вирватися в інший, кращий світ, кожен має свою життєву мету.

Акторська гра (зокрема, в романтичному сюжеті) була подекуди штучною, їй не вистачало «справжності», замість імпульсу почуттів герої демонстрували істерику стосунків. І хоча режисер додав низку романтичних сцен — діалоги в квартирі та під дощем, однак майстерності акторам не вистачило, щоб сцена стала життям.

Однак дивакуватий пастор з Австралії, Джонсон енд Джонсон, якого надзвичайно харизматично зіграв Назар Задніпровський, був у своїй стихії. Акцент у мові, награна духовність, пафос і бажання підзаробити на «Божій справі» — все це вдало сполучилося у ролі божого чоловіка, який свої дні проводив у гей-клубі, читаючи проповіді. Герой Назара — точне віддзеркалення дев’яностих, з притаманною їм сполукою обману, комізму та безпринципності.

Незважаючи на брутальність зображуваної епохи, у виставі лейтмотивом проходить тема чистоти душі, довіри і щирості. Головні герої знаходять у своїх химерних ідеях орієнтир, віру, релігію, зрештою, кожен з них замислюється над справжньою цінністю власного життєвого шляху.

.


Другие статьи из этого раздела
  • Эдинбург-город фестивалей и дождей

    В разруху послевоенных годов, кровоточа и восстанавливаясь, Европа решила воспользоваться опытом средневекового исцеления, обратившись к фестивалям и карнавалам. В 1947-м году в Эдинбурге сэр Рудольф Бинг вместе с единомышленниками организовал Эдинбургский международный фестиваль: классическая музыка, опера, танец и театр — все о том, чем Европа могла бы быть, если бы не воевала, — возвышенно и пафосно.
  • «Сніданок з ворогом»: дещо інше, ніж вистава

    Антон Романов поставив п'єсу не за Аррабалем у Черкаському театрі
  • Возраст музыкального Барокко. Киев. Июль.

    16 июля небольшой захолустный дворик Киево-Печерской Лавры был заполнен музыкой и людьми — под открытым небом был дан концерт барочной музыки и танца. Инициаторы проекта — музыкальный коллектив «Киев-Барокко» при поддержке студии старинного танца «Джойссанс»
  • Фестиваль им. Давида Боровского в Театре Русской драмы

    В театре им. Леси Украинки с 17 сентября по 1 октября проведут фестиваль в честь известного украинского художника сцены Давида Боровского, отмечая 75 лет со дня его рождения. К сожалению, сам Боровский прожил несколько меньше — 1934–2006 г., но успел сделать очень много, на его счету около 150 спектаклей, в которых он выступил художником-постановщиком
  • Київська Пектораль 2007

    27 березня у Міжнародний день театру вшістнадцяте вручили премію «Київська Пектораль» — статуетки пекторальних півмісяців і п’ять тисяч гривень на лауреата. Стосовно об’єктивності цьогорічної Премії сумніватися важко: 18 діючих театральних критиків видивлялися з маси київських прем’єр 2007-го року адекватних номінантів і чітко фіксували свої враження. Те, що остаточне рішення приймали не вони, а оргкомітет у складі чотирьох осіб, на результати суттєво не вплинуло, а ось останні суперечки між експетрами та організаторами матимуть продовження в переорганізації роботи експертного комітету. До того ж фінішував цьогорічний комітет без трьох експертів: В. Заболотня, А. Липківська та Котеленець на останньому етапі голосувань участі не брали.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?