Кордони та відстані: вистава для адекватних29 сентября 2015

  

Текст Олександри Яцини

Фото repor.to

 

«А якби всі з п’ятого поверху стрибали, ти би теж стрибнула?!»

Власне, майже усі розмахували тим триколором. Бо саме так розпочалась вистава «Кордони та відстані» на Малій сцені театрального павільйону «ГогольFest». Актор Олексій Доричевський, роздав глядачам, що чекали біля входу ті самі синьо-біло-червоні стрічки, і голосним, збудженим голосом викрикував слова подяки, заохочуючи інших робити те саме. Мабуть, і йому, і режисеру постановки, Андрію Маю, як мінімум цікаво кожного показу рахувати «тих, хто повелися», як впринципі люди виокремлюють собі «авторитетів» і наскільки далеко можуть за ними піти. Адже, усе таки були й ті, хто до флешмобу не долучився. Без традиційних трьох дзвінків, глядачів запросили до зали без амфітеатру, рівних рядів стільців і сценічного простору.

Ми записали ці інтерв’ю у Криму, 24 серпня 2014 року, говорили, переважно, з кримськими татарами. Ми хотіли отримати певний зріз суспільної свідомості. Проте, вистава абсолютно зрозуміла глядачу будь-якої національності, не лише українцям, татарам або росіянам, – розказує Андрій Май.

В основі «Кордонів та відстаней» – відеопроекції та вісім образів, з якими працює актор. Це пересічні, знайомі персонажі, як от росіянин-відпочивальник, котрий агресивно провокує оточуючих своїми сентенціями або бабуся-пенсіонерка, яка хоче, аби тільки «не було війни» та затравлено повторює, заглядаючи до вас у очі «Слава Богу, да?». Актор не притримувався жорсткого тексту ролі, його робота була керована реакцією глядача, його відповідями й репліками. Автори певним чином використовували імпровізацію, зачинали діалог, вивчали реакцію публіки, провокували її.

Жінка середнього віку розповідає про те, як вона спізнилася на літак, актор дублює її німецький текст із відео українською. Слово за словом ми розуміємо, що це відома актриса документального проекту «Rimini Protokoll» Хільгард Хауг. Ми розуміємо, що вона з сином мала летіти над Україною в «Боїнгу 777» в липні минулого року.

Вистава закінчується коротким відео «Солдат» за п’єсою Павла Пряжко, яке свого часу було представлене в московському «ТЕАТР.DOC». Повернувшись з війни додому, солдат ретельно приймає душ. Змивши з себе більшу частину бруду, крові й землі, він вирішує не повертатись туди, де вмирають його побратими.

Назва документально-мультимедійної вистави «Кордони та відстані» дуже пасує її змісту, інтерпретації якого не обмежені. Месседж, який намагався транслювати режисер можна оцінювати по-різному, це кордони між людьми та державами, відстані у просторі, часі, цінностях і моральних принципах. Парадокс у тому, що в світі єдиний для всіх інформаційний простір, однак мікрокосм у кожного свій.

Андрій Май змушує поглянути на сьогоднішні реалії, певним чином дистанціюючись від них. Персонажі і умови, в яких вони опиняються здаються важливими, але все-таки, такими, що минуть. А що залишиться, запитує глядача режисер? Сподіваємось, людяність, розуміння і здоровий глузд. Можливо, саме тому кожен показ Андрій Май трохи збоку спостерігає за тими, хто розмахує стрічками й вигукує гасла.


Другие статьи из этого раздела
  • Любовь и магия в деревне

    В «Золотых Воротах» поставили «выброс из реальности» по А. Куприну
  • «Поздно пугать» в Театре на Левом берегу Днепра

    Сложно и трудно современная проза и драматургия входят в украинские национальные театры. Давно нет советского идеологического заказа или царского запрета на национальный колорит, театры безраздельно владеют творческой свободой. Так, что же им мешает ее реализовать? Почему они угрюмо встречают любую инициативу? Почему творческий поиск в них встречается с заведомо установленным безразличием? По привычке тянут они свой комедийно-водевильный репертуар, лишенный духа, времени, остроты, будто не было в нашей традиции экспериментов Леся Курбаса и поисков 90-х.
  • «Тарарабумбия. Шествие»

    Крымову удается на уровне конкретных образов проследить взаимосвязь разных чеховских сюжетов, в том числе и на уровне образов совершенно бесплотных
  • Музыка вместо сумбура «Воццек» Альбана Берга в Большом театре

    «Столпы общества балуются ролевыми играми, пользуясь услугами менеджера среднего звена». «Затурканный офисный планктон пришил сожительницу». «Прижитый во грехе ребёнок играл в компьютерные игры, не замечая разлагающегося трупа матери»
  • Третій відкритий фестиваль театрів для дітей та юнацтва в Макіївці

    З 25 вересня по 2 жовтня у Макіївці на базі та з ініціативи Донецького обласного російського театру юного глядача пройшов Третій відкритий фестиваль театрів для дітей та юнацтва. Переважна більшість державних театрів України цього профілю (за винятком Київського ТЮГу) були представлені у фестивальній програмі: колективи з Харкова, Львова, Одеси, Запоріжжя, Сум, Севастополя та господарі майданчику показали по одній конкурсній (денній) та одній позаконкурсній (вечірній) виставі.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?