Один злотий за контркультурний театр05 ноября 2008

З Польщі Вікторія Миронюк

Фестиваль залежних театрів

Познань

15–25 жовтня 2008 року

Зазвичай чуємо про незалежні театральні колективи, що мають етикетку «інді», висловлюючи у такий спосіб свою незалежність від владних структур чи фінансових потреб. Організатори цього фестивалю спробували визначити «залежність» інакше ─ від коштів, доступних сцен та запрошень на фестивалі.

Більшість таких ─ це студентські чи напівпрофесійні колективи, які не утвердилися поки що в театральному світі ─ так званий альтернативний театр. Щоб розширити коло його зацікавлених глядачів, організатори встановили символічну ціну на всі вистави ─ один злотий.

Традиція вуличного театру

Познань, місто, де мешкає понад 600 000 громадян, має сильну традицію вуличного театру, представленого: «Театром Восьмого Дня», «Театром Usta Usta Republika» і «Рorywacze ciał». Тут існує багато альтернативних колективів, що сповідують контркультурну ідеологію, втілюючи її в сюжетах вуличних і камерних вистав, і заповнюють своїми виставами культурне життя міста. У Познані поширений молодіжний театральний бунт проти норми.

Студентський театр Fuzja, наприклад, представив на фестивалі вуличний спектакль «Сafestrada», в якому критикував устрій суспільного «бджолиного рою», де кожен займає свою шпарину і виконує задану йому роль.

Вистава «Сafestrada», студтеатру Fuzja Вистава «Сafestrada», студтеатру Fuzja

Театр Parish Dance Theatre торкнувся проблеми суспільної ізоляції людей із фізичними вадами. У його танцювальному проекті брала участь жінка на інвалідному візку, яка танцювала в міру своїх можливостей, демонструючи волю до життя, радості і самодостатності.

Окремо було загострено проблему молодіжного дозвілля ─ безсенсового часу, згаяного на телебачення та шопінг.

Незважаючи на те, що не всі учасники були професійними танцюристами, їм вдалося втілити рухами основні ідеї постановки.

Parish Dance Theatre Parish Dance Theatre

Ти, як завжди… Аматорство

GappadTheatre є першим шотландсько-польським театром, який приїхав до Познані, щоб показати амбітну двомовну виставу Asyoualwaysdo про суспільний лад, у якому людина опиняється жертвою і ворогом. Режисура та гра молодих акторів відчутно відрізнялася від інших фестивальних колективів, залишивши по собі безліч запитань. Сповідуючи аскетичний театр Гротовського ─ мінімум декорацій, світла, музики, костюмів ─ GappadTheatre робив ставку на гру акторів і сенс, не маючи ні того, ні іншого.

Gappad Theatre. As you always do Gappad Theatre. As you always do

Teatr Abanoia показав на фестивалі спектакль Warzywa (Овочі) ─ веселий роздум над людськими емоціями, мріями та грою, яку завжди ведуть у міжособистісних стосунках. Не вистачало у цій виставі, яка є, зрештою, студентською роботою, тихих пауз у насичених діалогах, в яких можна було зробити перерву і подумати про сенси вистави. Актори виразно позиціонували себе як аматорів, ймовірно, саме це зумовило їхню легковажність щодо професійності сказаного. Режисерська рука теж не дійшла до окремих дрібних деталей, які, вочевидь, могли би стати більш виразними і чіткими. Але незважаючи на це, глядачі лишилися задоволеними.

Gappad Theatre. As you always do Gappad Theatre. As you always do

«Епопея». До сліз і крізь сльози

В останній день фестивалю потішив Варшавський театр Mamro, який розсмішив глядачів до сліз. Наше зазвичай скептичне ставлення до комедійних постановок пов’язане з їх розважальним характером та орієнтацією на смак пересічного глядача. Однак Mamro переконав, що можна сміятись до сліз і крізь сльози, і це не просто розважає, це приносить неповторне задоволення.

Їхня вистава Epopeja розповідає про абсурдну дійсність людей кіноіндустрії, їхню глибоку залежність від рішень продюсерів і політиків. Режисер, який вирішив знімати польський історичний фільм, не може його завершити через вимоги міністрів культури, забаганки політичних партій та вередливість спонсорів, врешті вирішує вчинити самогубство.

Театр Mamro, вистава Epopeja Театр Mamro, вистава Epopeja

Кожен рух вистави був продуманий до дрібниць і викликав море емоцій у глядачів. Не бракувало у виставі і спокійних монологів, що дозволили проявити глибину акторських характерів.

У цілому фестиваль залишив приємні враження: молоді актори ще не навчилися догоджати глядачам, виражаючи свої сподівання щиро, наївно по-юнацьки висловлюючи свій бунт проти правил життя. Хотілося би, щоб такі фестивалі відбувались частіше, щоб глядачів було більше, адже молоді творці потребують своєї публіки, якій можна було би поставити питання.


Другие статьи из этого раздела
  • ГогольFest на Николая

    20 декабря в Мыстецьком Арсенале прошел праздничный, завершающий юбилейный год Николая Гоголя, концерт группы ДахаБраха, также был показан перформанс театра «ДАХ»
  • А Міллер-то закоханий!

    Своєрідна рецензія на виставу Андрія Білоуса «Підступність і кохання»
  • Тургенев по Фрейду

    По традиции, название пьесы в Театре на левом берегу Днепра изменили. Был  «Месяц в деревне» господина Тургенева, а вышло… «Высшее благо на свете» господина Билоуса. В  «Месяце» была типичная тургеневская элегия, граничащая с наивной сладковатой сентиментальностью, а в  «Высшем благе» получилось море зловещей любви. Здесь все любят друг друга и все — не взаимно, а посему — воспламеняются, бьются в конвульсиях, сходят с ума, погибая от страсти.
  • Фінська сага: сонце не зійде ніколи

    В Театрі на Подолі, на малій сцені, Андрієвський узвіз 20, фіни поставили фінів. Тобто фінський режисер Йоель Лехтонен поставив фінського драматурга Крістіана Смедса. Інтимний зворушливий спектакль «Дедалі темніший будинок», тьмяний і загадковий, наводнений привидами, спогадами, почуттями вини, химерами і капризами старості. Вистава сповнена побутового трагізму піднятого до поетичного сприйняття. І хоч сюжетно Смедс заклав містичні заплутані історії старого дому, незрозумілі підміни батька на сина і навпаки, в дусі опіумного По, але крізь це все проступає палімпсестами просте цілісне життя. Життя як окремий світ, світ де вже не люди, а лише тіні розмахують руками на скелях в променях сонця, що вже зайшло
  • Интеллектуальный пир и Мыльный Пузырь

    Если бы испанскому обольстителю Дон Жуану довелось узнать, что в третьем тысячелетии о нем напишет киевский драматург Андрей Миллер, надо думать, он бы счел возмездие от руки Командора чрезвычайно мягким. Все-таки у Дон Жуана при всех роковых его недостатках был вкус, стиль и честь, а у господина Миллера, пардон, одна литературная амбиция.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?