Жесть з минулого :: Teatre :: современный театр в Украине

Жесть з минулого^{12 ноября 2007}

Текст: Марисі Нікітюк
Фотматеріали надані театром «Вільна сцена»

Ти і я шукаємо любові. Адже без неї ніяк, без неї нікуди. Кожний шукає її зі своїх причин, але ніхто і ніколи не думає, що буде після. Іноді «Після» стається через 24 роки. Ви вже давно живете спокійним розміреним життям, у вас дорослий син, старіюча дружина, машина, робота і тут в двері дзвонить ваше давнє кохання. «Жінка з минулого». І що тоді?

Олександр Комаренко в ролі сина Франка

Давно-давно Ромі (Катерина Качан) і Франк (Володимир Канівець) заприсяглися любити один одного вічно. І він поїхав. Він поїхав і заприсягся любити її вічно, адже це просто, коли сам їдеш назавжди, заприсягтися кому-небудь любити його вічно. А через 24 роки Ромі знайшла Франка, бо іноді одне справжнє літо вартує 24 років «пластику», та й взагалі жінки бувають такими настирними і терплячими. Але Ромі не романтична фанатичка. Ромі — маніакально-депресивна штучка. Ромі прийшла забирати своє і пускати кров. І почало горіти затишне щастя Франка.

Катерина Качан в ролі інфернальної Ромі

Театр Дмитра Богомазова «Вільна сцена» зітканий з мороку та снів. Колекція вистав невелика, але дуже якісна («Роберто Зуко», «Сьогодні граємо урок», «Трохи вина-2»). Тут бродять страшні янголи, двинуті створіння, вбивці-гуманісти і маленькі закохані жінки. Світи, жорстко визначені режисером, зліплені з абсурду й дизайнерських рішень. А 5 травня, правильно двинутий театральний організм «Вільної сцени» створив ще одну чорну казку, про те, як дівчинка хлопчика знайшла.

Ку-ку, Ромі вас знайшла

Постановка за п єсою сучасного німецького драматурга Роланда Шиммельпфенніга вишита чудесними відеоматеріалами. Це коли: ось темно і немає жодного реквізиту, а ось і зацвітають меблі на стінах, спалахують лампи, співають розмножені голови акторки. Це коли з циклопа-графопроектора ллється зображення і розмальовує дійство у феєричні шістдесяті або креслить крейдовий будиночок, або коли повз пропливають привиди. Стрічка часу в спектаклі тривожна й розірвана, вона то стрибає на 25 хвилин вперед, то на 25 хвилин назад.

Графопроектор проектує декорації на голі стіни — і в кімнаті зацвітають меблі

Любов на сцені непомітно перетворюється в агресора, і якщо Франк вирішить піти за Ромі, то йому треба буде стати таким, як 24 роки тому, згадати все, що було 24 роки тому, не більше й не менше. А якщо ти згадав все, але не можеш згадати найважливішого, то і горіти тобі…

Це вистава з хворою психікою, в якій будуть покарані всі і за все: ВІН — за те, що забув, ВОНА, за те, що була його жінкою, ЇХ син, за те, що такий самий, як батько, і горіть їм усім полум’ ям-полум’ям.

Франк разом з жінкою згадують їх романтичну подорож в казковий Париж

Другие статьи из этого раздела

Почти как настоящие

В канун Нового года в центре современного искусства им. Леся Курбаса в Киеве сыграли довольно интересную и неожиданную премьеру. И хотя воплощение на киевской сцене двух культовых женских фигур периода Третьего Рейха и Второй мировой ничего не предвещало, возможно, именно такое неожиданное появление «Марлени» ─ расшифровывающееся как Марлен Дитрих и Лени Рифеншталь ─ привлекло к центру Леся Курбаса театральную общественность, отвоевав ее у предпраздничной суеты

Современная драматургия в Симферополе

С 25 по 27 мая симферопольский арт-центр «Карман» и всеукраинский литературный фестиваль «Шорох» провели первый в городе фестиваль современной драматургии в режиме читок. В течение трех дней на сцене арт-центра были представлены пьесы поколения «новой драмы» в постановке местных режиссеров

«Калигула»: Камю в картинках

Накануне мы разговаривали с Явором Гырдевым и он сказал, что одна из его задач — создать «страшный спектакль», неуютный. Но «Калигула» не получился страшным. Слишком яркие краски постановки, персонажей, почти комиксовые герои, они появляются перед зрителем в тесном маленьком кругу мини-амфитеатра, специально созданного пространства на сцене центра им. Вс. Мейерхольда (восьмиугольник, завешанный красными шторами с красно-черной геометрической символикой). Каждый герой — типаж, у каждого своя ядерная краска, каждый новый входит в единственную дверь, восходит на постамент и говорит, что он не видел Калигулы.

Юная энергия классики или почти сумасшедшая «Женитьба»

Агафью Тихоновну переселили на Оболонскую набережную в двухэтажный элитный особнячок, вручили ей две квартиры в центре и дачу под Киевом. Жевакина сделали не моряком, а певцом, эдаким Элвисом с заячьей губой и феерическими повадками. Яичница из коллежского асессора превратился в заместителя начальника налоговой службы, ему надели круглые очки кота Базилио, приталенную жилетку, пижонские штаны и снабдили несколько гейскими повадками. Словом, все персонажи — утрированные представители нашего «сегодня»

Вне знаковой системы

В театре Франко показали одноактные балеты Анны Герус и Раду Поклитару

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

Самое популярное

Жесть з минулого12 ноября 2007