Театральна Біла Церква^{28 апреля 2012}

Огляд Юлії Лучик

25–29 квітня у Білій Церкві проходив І Всеукраїнський фестиваль молодої української режисури імені Леся Курбаса

Перший Всеукраїнський фестиваль молодої української режисури пройшов у стінах Білоцерківського Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського. Захід було присвячено 125-ій річниці з дня народження відомого українського режисера, драматурга й актора Леся Курбаса.

У фестивалі взяли участь постановники віком до 33 років із дев’яти міст України: Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Сімферополь, Луцьк, Миколаїв, Вінниця та Біла Церква. Обиралися лише ті постановки, прем’єра яких відбулася не раніше 2009 року. Усього було залучено дванадцять різнопланових режисерських робіт, які представили для оцінки публіки й членів журі. До складу останнього ввійшли визнані метри сцени та відомі театральні критики: Андрій Білоус, Світлана Волкова, Ірина Чужинова, Ірина Волицька-Зубко та Олег Вергеліс.

Перший день Всеукраїнського фестивалю молодої української режисури відкрився показом вистав молодих режисерів театру-господаря — Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського: «Попелюшки» Наталії Гаєвської, «Доньки-матері» Ігоря Матієва, «За двома зайцями» В’ячеслава Стасенка. Дві з них поставлені за мотивами класичних творів («Попелюшка», «За двома зайцями») і одна — сценічне втілення п’єси одеського драматурга О. Марданя («Доньки-матері»).

«Доньки-матері» Ігоря Матієва — це майже детективна історія про двох представниць «найдавнішої професії», що показує сучасне життя, суперечливі стосунки і вміння людей виживати у найбезвихідніших ситуаціях. Постановка В’ячеслава Стасенка — чергове прочитання відомого твору «За двома зайцями» — відзначилася блискучою акторською грою Голохвастого-Скляренка.

«Доньки-матері», режисер Ігор Матієв

У перший день фестивалю відбулася прес-конференція зі співголовами Оргкомітету фестивалю В’ячеславом Усковим та Ганною Веселовською, а також із молодими режисерами з Києва й Сімферополя — Станіславом Жирковим та Антоном Романовим. Зокрема, пані Веселовська зазначила, що молоду режисуру в Україні варто підтримувати не словами, а ділом, тому що за нею майбутнє вітчизняного театру. А пан Усков, на підтвердження її слів, сказав, що у його театрі — близько 95% молодих постановників та акторів. Станіслав Жирков, режисер театру «Відкритий погляд», розповів про свою виставу «Наташина Мрія» (авторки Ярослави Пулінович), яку нині інсценізують по всьому світу.

Антон Романов, режисер сімферопольської театр-студії «Ми», вів мову про свою виставу «Очі блакитного пса». Він звернув увагу на те, що п’єса ставилася за мотивами однойменного оповідання Габріеля Гарсіа Маркеса та авторського варіанту прочитання твору українським драматургом Кірою Малініною. Режисерська робота останньої під назвою «Жовтим» також взяла участь у фестивалі.

«Очі блакитного пса», режисер Антон Романов

Приємною несподіванкою між прес-конференцією і офіційним відкриттям фестивалю був подарунок від керівництва Театру Саксаганського — екскурсія по Білій Церкві. Варто зазначити, що крім показів вистав, у рамках фестивалю відбулася низка майстер-класів та презентацій теоретиків і практиків сценічного мистецтва: Галини Стефанової, Олега Драча, Венсана Гійома (Франція), Неди Нежданої, Ярослава Верещака, Олега Миколайчука.

Нагадуємо

І Всеукраїнський фестиваль молодої української режисури проходив з 25 по 29 квітня в рамках Міжнародного мистецько-освітнього проекту «Лесь Курбас і світова художня культура». Крім вищезазначених режисерів та їхніх постановок у фестивалі взяли участь: «Містерія любові» Руслани Порицької (театр-студія «ГаРмИдЕр», м. Луцьк); «За течією» Максима Какарькіна (Вінницький академічний театр ім. М. Садовського); «Депо „Північне»«Павла Юрова (Київська академічна майстерня театрального мистецтва „Сузір’я»); „Що трапилося в зоопарку Петра Сови (Муніципальний театр „Київ); „Пасажир у валізі Тамари Трунової (Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра); «Мене нема (пізно лякати)» Тамари Антропової (Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра).

«Пасажир у валізі», режисер Тамара Трунова

Молодой режиссуре в Украине быть

Маргарита Тарасова

Обзор-впечатление по Фестивалю молодой украинской режиссуры им. Л.Курбаса, прошедшему в Белой Церкви 25–29 апреля

Фестиваль, прошедший в Белой Церкви, был призван продемонстрировать, что молодая режиссура в Украине существует… Хоть и не без проблем.

Организаторы проекта планировали дать возможность молодому поколению проявить свой потенциал. Режиссеры самостоятельно выбирали из своего — пока еще несолидного послужного списка — лучшие постановки. И, вероятно, из всего тематического и жанрового разнообразия театрального материала участники взяли то, в чем были достаточно уверены. Кто-то остановился на комедии, кто-то на — «метагиперреалистическом трагистёбе-трансе». Словом, на каждого искушенного зрителя было свое зрелище. Некоторые заявки на глубокий социально-напряженный перформанс вызывали искреннее негодование. Но, наверное, любой фестиваль (тем более, молодой режиссуры) должен быть смелым и дерзким. Молодость показывающая — все оправдывает, а молодость глядящая — всё прощает.

Надо сказать, что организаторы приложили максимум усилий к тому, чтобы создать условия для обмена опытом между представителями разных театров, городов и театральных школ. Были проведены пресс-конференции, творческие обеды, различные мастер-классы, непринужденная обстановка которых помогла сгладить острые углы в общении.

Фестиваль имени легендарного Курбаса — это, в первую очередь, состязание, азартное желание победить, в котором, возможно, обнажались иногда не самые симпатичные стороны творческих людей. Но это еще и взаимодействие, незаменимый глоток свежей информации и возможность выбраться из-за кулис своей театральной среды.

Какими бы грубоватыми или сыроватыми не были показанные спектакли, молодым режиссерам необходимо было это право на высказывание… и на ошибку. И фестиваль великодушно предоставил, и то, и другое.

Кроме того, молодые деятели театрального искусства получили бесценную возможность заявить о своих проблемах. Обсуждалось игнорирование творческих поисков со стороны старой школы, навешивание ярлыков («неопытен», «невежественен»), недостаток финансирования и пр. Молодое поколение рассказало всё то, с чем, как правило, сталкивается молодёжь в любой профессии. И, возможно, этот диалог, который возник между разными театральными поколениями и школами, сможет наметить пути преодоления той пропасти, которая нередко возникает в пределах одной профессии.

Фестиваль был призван популяризировать молодую режиссуру. И, надо сказать, его организаторы выбрали самый удачный путь к достижению этой цели, — молодым режиссерам просто дали возможность высказаться.