«Лісова пісня»: новая драма в классическом сюжете

Особого внимания заслуживает, несомненно, работа Андрея Приходько с классическим материалом «Лісової пісні». Режиссер легко доказал, что в умелых руках отечественная классика имеет огромное очарование, достаточно обратить ее к современной эстетике и к интеллектуальным актерам

Ще один день Івана Денисовича

Жанр: его-рецензія: Ця вистава втретє відвідує Київ, дехто її стільки ж і дивився, і це, я певна, не межа. Пробираючись за жовтою курткою Андрія Жолдака по темному Арсеналу, я думала, який ефект справлятиме гавкіт собак у цих величних стінах, чи сіпатимуться зі страху грубі нервюри, спускаючи тремкіт в колони? Минулого разу я йшла на «Денисовича» по відремонтованим коридорам Жовтневого палацу в супроводі вівчарок, спостерігала стратегічно наставлених режисером юродивих, слухала про мандавошок, але все наче не про мене було, в голові відстукувало — це ТУТ, ТУТ водили на допити КГБ політв’язнів.

Розенкранц и Гильденстерн – мертвы и невиновны

О британской «HD-постановке» культовой пьесы Тома Стоппарда

Венгрия — Украина: Премьера Молодого Театра «Тот, тот и остальные»

Новая премьера в Молодом театре приятно удивила: впервые за долгое время международный проект не выглядит плановой третьесортной отмашкой какого-нибудь культурного центра или посольства, а является качественным, актуальным и колоритным продуктом. Спектакль, поставленный венгерским режиссером Бэла Мэро по классике венгерской драматургии 60-х годов пьесе «Семья Тотов» Иштвона Эркэня, получился насыщенным, многообразным, ярким и смешным. Со времен «Четвертой сестры» — это лучшее, что было на сцене Молодого театра.

Фінська сага: сонце не зійде ніколи

В Театрі на Подолі, на малій сцені, Андрієвський узвіз 20, фіни поставили фінів. Тобто фінський режисер Йоель Лехтонен поставив фінського драматурга Крістіана Смедса. Інтимний зворушливий спектакль «Дедалі темніший будинок», тьмяний і загадковий, наводнений привидами, спогадами, почуттями вини, химерами і капризами старості. Вистава сповнена побутового трагізму піднятого до поетичного сприйняття. І хоч сюжетно Смедс заклав містичні заплутані історії старого дому, незрозумілі підміни батька на сина і навпаки, в дусі опіумного По, але крізь це все проступає палімпсестами просте цілісне життя. Життя як окремий світ, світ де вже не люди, а лише тіні розмахують руками на скелях в променях сонця, що вже зайшло