Сергій Жадан в Івана Франка :: Teatre :: современный театр в Украине

Сергій Жадан в Івана Франка^{04 октября 2011}

Текст Катерини Гладкої

У театрі ім. І.Франка поставлено Сергія Жадана.

«Гімн демократичної молоді» — великий експеримент і для автора, і для театру

Вистава: «Гімн демократичної молоді» (за Сергієм Жаданом)

Режисер: Юрій Одинокий

В головних ролях: Дмитро Рибалевський, Дмитро Чернов, Олег Стальчук, Олексій Зубков, Арсен Тимошенко, Остап Ступка, Ксенія Баша, Світлана Прус, Людмила Смородіна, Назар Задніпровський

Художник-постановник: Віктор Шульга

Музичне оформлення: Олексія Кітеля та Олексія Сікорського

Прем’єра: 23 вересня 2011 року

Книга «Гімн демократичної молодці» складається з шести історій, що відсилають читача до початку 90-х років: розпад СРСР, становлення першого бізнесу, гігантські афери й дрібні махінації на тлі виживання. Сергій Жадан розгорнув дію роману в місті своєї юності — в Харкові.

За основу п’єси письменник взяв сюжет новели «Власник найкращого клубу для геїв» — це історія трьох компаньйонів, які, «аби заповнити вільну нішу в бізнесі», раптом надумали відкривати гей-клуб у Харкові. Життєвий момент стикає по один бік барикад трьох абсолютно різних людей: Сан Санича — невдаху, який не може проявити себе в жодній справі, Гогу, який торгував гіпсокартоном, допоки не придумав відкрити гей-клуб та екстравагантного Славіка — людину-катастрофу, який запросить на відкриття гей-клубу цнотливий хор «Журавлик».

Спільна робота Жадана — Одинокого над текстом постановки тривала два роки: не раз переписувалися діалоги героїв, сюжет спектаклю було доповнено любовною лінією та запозиченнями з інших творів письменника. Юрій Одинокий, вочевидь, не прагнув розповідати історію про геїв чи «братків», він відтворював суспільство того часу, його закони виживання. Режисеру вдалося передати картину 90-х узагальнено, цілісно, яскраво і реалістично. Кожен персонаж історії має бажання вирватися в інший, кращий світ, кожен має свою життєву мету.

Акторська гра (зокрема, в романтичному сюжеті) була подекуди штучною, їй не вистачало «справжності», замість імпульсу почуттів герої демонстрували істерику стосунків. І хоча режисер додав низку романтичних сцен — діалоги в квартирі та під дощем, однак майстерності акторам не вистачило, щоб сцена стала життям.

Однак дивакуватий пастор з Австралії, Джонсон енд Джонсон, якого надзвичайно харизматично зіграв Назар Задніпровський, був у своїй стихії. Акцент у мові, награна духовність, пафос і бажання підзаробити на «Божій справі» — все це вдало сполучилося у ролі божого чоловіка, який свої дні проводив у гей-клубі, читаючи проповіді. Герой Назара — точне віддзеркалення дев’яностих, з притаманною їм сполукою обману, комізму та безпринципності.

Незважаючи на брутальність зображуваної епохи, у виставі лейтмотивом проходить тема чистоти душі, довіри і щирості. Головні герої знаходять у своїх химерних ідеях орієнтир, віру, релігію, зрештою, кожен з них замислюється над справжньою цінністю власного життєвого шляху.

Другие статьи из этого раздела

Как такое может быть?

Спектакль «Моя дорогая Памела» не обещал ничего хорошего. Автор Джон Патрик — американский сценарист и драматург с натяжкой. Его пьесы отличает щуплое чувство юмора, отчаянная неправдоподобность и американская прямолинейность. В его фильмах снимался Рейган, а вот его пьесы имели успех исключительно в неискушенной провинции

Корейцы. Войцек. Стулья

«Садори» — корейская труппа, экспериментирующая в жанре физического театра… Надо сказать, что это и выглядит, как чистый эксперимент: «Войцек» поставлен в духе скупого на экстравагантные па балета со стульями с вкраплениями разговорного театра и с титрами сюжетных выжимок, которые и обозначают происходящее на сцене. Физического театра здесь нет. На протяжении всей полуторачасовой постановки не оставляет ощущение, что спекталкь имеет поразительное сходство с японскими мультиками. Сказывается близость культур и попытка расширить выразительный спектр актерских техник. Актеры-танцоры временами визжат и корчат гримасы, что зачастую выглядит попросту наивно, равно как и заданный структурой пьесы кинематографический монтаж — отдает схематизмом и простоватостью.

«Механічна симфонія»

«Механічна симфонія» — це майстерня, завод із виготовлення незвичної, але оригінальної музики, в якій какофонія сучасності зливається із гармонією Всесвіту. Її творять всі присутні — класичні музиканти, інженери, машини і навіть глядачі. Прийшовши на черговий концерт, публіка сподівається просто відпочити, розважитись, послухавши музику, яку для неї виконуватимуть. Але несподівано для самих себе глядачі опиняються на сцені, стають персонажами власної вистави, творцями власної симфонії.

Сабуро Тешигавара

Премьера обновленного «Дах-Дах-Ско-Дах-Дах» по поэме Кенджи Миадзавы в постановке Сабуро Тишигавары прошла на «Токи/Фестиваль» в Токийском Метрополитен Театре в конце ноября. Начав свою карьеру в 1980-х годах в Токио, Сабуро Тешигавара очень быстро стал одним из самых востребованных хореографов современного танца в Японии и в Европе

Хорошего ровно половина

Лаборатория Дмитрия Крымова одна из нескольких коллективов-лабораторий, которые режиссер Анатолий Васильев поселил под одной крышей в бывшем своем театре на Сретенке, названном «Школой драматического искусства». Когда года три назад Анатолий Васильев позвал Дмитрия Крымова с его студентами под крыло «ШДИ», Крымов уже возобновил свои театральные опыты показом спектакля «Недосказки». Труппа Крымова не знает художественных границ: как художники они создают красивый визуальный мир декораций, вовлекая в игру предметность и оживляя ее, как актеры они играют, танцуют и поют

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

Самое популярное

Сергій Жадан в Івана Франка04 октября 2011