Потрошители ангелов12 апреля 2010


Фото Евгения Рахно

9 апреля на Софиевской площади показом уличного спектакля Цирковых студий Марселя «Площадь Ангелов» открыли седьмой по счету фестиваль Французская весна. По канатам, подвешенным над площадью, носились белые фигуры, напоминающие ангелов, и разбрасывались перьями. По началу, перья сдувал куда-то в сторону острый порывистый ветер, и одинокие белые фигуры в черном и холодном небе Киева выглядели довольно скучно и однообразно. К тому же было зябко, было сонно, было как-то не весело. Но когда из труб, что находились на самой площади, как из гейзеров, стали вырываться тоны белых легких перышек, сказка все же состоялась. Зрителям нравилось бродить в «курином дожде», кружиться, поднимая руки вверх, бросаться друг в дружку белоснежными охапками, и улыбаться… а главное не задаваться мыслью о смысле представления, просто радоваться тому, что Софиевскую площадь засыпало белыми мягкими перьями, будто где-то вверху потрошили каких-то птиц, предположительно кур.

Битва ангелов подушками Битва ангелов подушками

Огромный надувной ангелоподобный человек, напоминал Зефирного человека из фильма «Охотники за привидениями». Он, правда, исключительно мирно разгуливал Софиевской площадью Огромный надувной ангелоподобный человек, напоминал Зефирного человека из фильма «Охотники за привидениями». Он, правда, исключительно мирно разгуливал Софиевской площадью

А это специальная кабинка, откуда несколько ангелов сбрасывали на площадь перья А это специальная кабинка, откуда несколько ангелов сбрасывали на площадь перья

Ангел делает вид, что он акробат Ангел делает вид, что он акробат

Ангелесса в пышном платье, вытряхивающая из под полы перья Ангелесса в пышном платье, вытряхивающая из под полы перья

«Площадь ангелов» «Площадь ангелов»

«Площадь ангелов» «Площадь ангелов»


Другие статьи из этого раздела
  • Жива Нігерія

    «В проекті „Бізнес ангели Лагосу“ ми зробили десять маленьких сцен, розташованих у різних місцях (на подвір’ї, у глядацькому залі, в барі, у технічних приміщеннях, на балконі),  — розповідає Даніель Ветцель, один із трьох учасників театральної групи „Ріміні Протокол“. — Відтак, 10 різних вистав відбуваються одночасно.
  • Островско-Чеховская «Бесприданница» Петра Фоменко

    Мастера эпохи Фоменко по-прежнему содержат в себе мощнейший заряд гуманизма, их иносказательность максимально эстетична, а режиссерский язык отличается ювелирной тонкостью. Театр Фоменко — это очень интеллигентный по своей природе, тихий, даже шепчущий театр. Классический текст у Фоменко не подвергается насилию современного лобового прочтения, он, скорее, изысканно, аккуратными мазками интерпретируется, с помощью едва заметных оттенков-акцентов дополняется и плавно переходит в иное идейно-содержательное русло
  • Непорозуміння

    Завжди приємно отримати привід звернутися до витонченої філософської літератури, наприклад, до творчості Альбера Камю ─ висока трагедійність ідей, точність образів і довершеність форми. Наче холодною ковдрою огортає самотність його героїв і його самого, екзистенційної людини, що живе в переддень своєї смерті, повсякчас тримаючи її у пам’яті. Вдвічі приємніше, коли до Камю звертаються вітчизняні режисери, в антагоністичному спротиві всетеатральному шароварному «гоп-ця-ця» в обгортках кайдашевих сімей та наталок полтавок в камерному, затишному театрі «Вільна сцена» з найхимернішим і майже найцікавішим репертуаром в усьому Києві нам пропонують Альбера Камю і його п’єсу «Непорозуміння».
  • Сергій Жадан в Івана Франка

    Книга «Гімн демократичної молодці» складається з шести історій, що відсилають читача до початку 90-х років: розпад СРСР, становлення першого бізнесу, гігантські афери й дрібні махінації на тлі виживання. Сергій Жадан розгорнув дію роману в місті своєї юності — в Харкові. За основу п’єси письменник взяв сюжет новели «Власник найкращого клубу для геїв» — це історія трьох компаньйонів, які, «аби заповнити вільну нішу в бізнесі», раптом надумали відкривати гей-клуб у Харкові.
  • «Капітан Джон Сміт їде в Україну»

    Вірляна Ткач зробила виставу за мотивами автобіографії середньовічного моряка

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?