«Місто на Ч» —театрально-документальний експеримент22 ноября 2011

Текст Катерини Гладкої

Фото Ольги Мурашко

Досьє:

Назва вистави: «Місто на Ч.»

Режисер: Андрій Май

Драматурги: Н. Ворожбит, М. Нікітюк, М. Гоманюк, А. Май, Є. Марковський, О. Гвоздік.

Актори: Н. Корбут, С. Бобров, Ю. Берлінський, Л. Попова, Т. Крижанівська, Л. Талах, М. Марущак, С. Терещенко, А. Куриленко, О. Гуменний, Л. Скобель, О. Кузьменко, М. Кондратський, М. Глазов, О. Теляник, Н. Глазова, Р. Лисінський, О. Павлютін

Премєра: 29 жовтня 2011 року, Черкаський академічний обласний український муздраматичний театр.

Жанр документальної вистави в Європі давно пережив пік своєї популярності. Створені на основі журналістських записів тексти документальних постановок підкорювали європейського глядача реалізмом, сучасними конфліктами та соціальністю. В Україні подібний театрально-документальний експеримент проводився вперше. Шестеро драматургів — Н. Ворожбит, А. Май, М. Гоманюк, А. Май, Є. Марковський, О. Гвоздік, М. Нікітюк — протягом березня — травня 2011 р. відвідували Черкасах, збираючи, записуючи матеріали про місто та його мешканців. Так виникла постановка „Місто Ч.«

„Місто на Ч „Місто на Ч

Сюжет вистави „Місто Ч. «розгортається довкола дівчини з київської Троєщини, яка, помилившись містом, замість Чернігова приїхала до Черкас — знайти хлопця, з яким познайомилася в клубі. Він казав їй „люблю тебе, мала, всі діла, а вона, шукаючи його, закохалася в іншого, вийшла заміж за нього і лишилася в Черкасах назавжди.

Власне, в основу блукання дівчини містом й були покладені записи драматургів про Черкаси. Протягом своїх пошуків, героїня потрапляє на черкаський базар, відвідує завод «Азот», на якому працює її хлопець, слухає пісні у виконанні місцевих жінок, дослухається до „пророцтв ворожок в селищі Панському, і зрештою потрапляє до помешкання місцевої молоді.

Важливу роль у виставі грають зміна різних поколінь. Старші люди — виражена ностальгія, вони пам’ятають повені та затоплення сіл перед будівництвом Канівського водосховища, молодь — репрезентує сучасність, вони мріють стати крутими, творчими і поїхати з міста. Старше покоління розповідає про власне дитинство, про пісні, про знахідки, про яблуневі сади, яких у місті було море, про курорт: у 1950–1960-х рр. Черкаси були «містом-курортом», коли «в Сосновку приїжджали відпочивати чи не з Далекого Сходу».

Вистава може похвалитися правдивістю і колоритністю мізансцен, живістю характерів, реалістичністю соціального тла. Авторам вдалося індивідуалізувати затемнене на мапі країни „місто Ч завдяки живим історіям людей. Створивши „обличчя Черкас, драматурги пішли далі — прописали його майбутнє, де місто знову стає курортом, на Дніпрі затори з яхт, а з Парижа до Сосновки ходить прямий рейс.

Але в цілому документальна оповідь „розсипалася на суму епізодів, яким бракувало концепції, ідеї, конфлікту та позиції. „Місто Ч. «- привабливий соціальний і творчий експеримент, але як театральному продукту йому не вистачало узагальнення, концептуальності й художності.

Нова експериментальна сцена Обласного муздраматичного черкаського театру ім. Т.Г. Шевченка Нова експериментальна сцена Обласного муздраматичного черкаського театру ім. Т.Г. Шевченка


Другие статьи из этого раздела
  • Русалки в Арсенале

    «Нингйо» олицетворяет дикость и мощь природы, одновременно отсылая к ее хрупкости и слабости. Довольно наскучившее контемпорари в этой постановке было обновлено фантазийной искренностью хореографа, раскрепощенностью ее воображения и подлинностью ее исследований пластики подводного мира
  • Слова (не) мають значення

    Київ побачив «Розділові» за текстами Сергія Жадана
  • Современная драматургия в Симферополе

    С 25 по 27 мая симферопольский арт-центр «Карман» и всеукраинский литературный фестиваль «Шорох» провели первый в городе фестиваль современной драматургии в режиме читок. В течение трех дней на сцене арт-центра были представлены пьесы поколения «новой драмы» в постановке местных режиссеров
  • Чистилище: постсоветская версия

    «Торчалов» продолжает ряд спектаклей Станислава Моисеева, в которых он норовит прикоснуться к миру инфернальному, потустороннему, заглянуть и проверить, как это — жизнь после смерти. Раньше любое произведение в Моисеевских руках превращалось в гротескную черную комедию, и, вроде бы, живой мир начинали населять персонажи насквозь прогнившие, мертвые. Мир мертвых в «Торчалове» настолько обыден, что даже не интересен. Актеры форсируют голос, перебрасываются репликами, словно мячиками, стараясь побыстрее отфутболить их к зрителю, и никакого взаимодействия и ансамблевости игры на сцене не наблюдается.
  • Неистовая нежность Медеи

    Еще романтики в ХVIII веке в жабо да с пышными манжетами считали, что искусственность это не просто хорошо, а только так может быть красиво. Вот этот постулат, подхваченный позже Оскаром Уайльдом, и продемонстрировала 25 октября в театре «Сузір’я» изысканная и искусственная Лариса Парис в роле зловещей Медеи, создав ее совсем Инной. Тихо шепчущей, подлой и любящей с картинными жестами, нарочитыми движениями, инопланетной.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?