«Механічна симфонія»13 октября 2008

маленькі механічні п’ єси-ательє

ідея та реалізація: «Ла Машін», Франсуа Деларозьєр і Міно Малан

Спеціально з Парижу

Маріна Вознюк

Класик програмного симфонізму Гектор Берліоз мріяв про створення наймасштабнішого в історії музики оркестру. Здається, його мрії, в дещо осучасненому вигляді, втілили в життя автори справді фантастичної «Механічної симфонії».

«Механічна симфонія» є частиною проекту «Великий Репертуар» французької перформенс-компанії «Ла Машін». Це серія вистав-експозицій, об’єднаних спільною естетикою «незвичного звичайного». Автори проекту художньо переосмислюють відносини між людиною та машиною: персонажами вистав-ательє є звичайні, на перший погляд, предмети, що грають незвичні для себе ролі, викликаючи здивування та захоплення публіки.

«Механічна симфонія» — це майстерня, завод із виготовлення незвичної, але оригінальної музики, в якій какофонія сучасності зливається із гармонією Всесвіту. Її творять всі присутні — класичні музиканти, інженери, машини і навіть глядачі. Прийшовши на черговий концерт, публіка сподівається просто відпочити, розважитись, послухавши музику, яку для неї виконуватимуть. Але несподівано для самих себе глядачі опиняються на сцені, стають персонажами власної вистави, творцями власної симфонії. Твір народжується безпосередньо з емоцій всіх присутніх, і тому неможливо передбачити його форму. Кожен може внести частинку себе в «Механічну симфонію», обравши інструмент, що йому найбільше до душі. А інструменти тут бачимо найрізноманітніші — гітаропеди, ксилодрелі, рулеткофони, флейтометри, струнно-смичкові верстати…

«Механічна симфонія» — промислове чудо. В кадрі — гітаромопед «Механічна симфонія» — промислове чудо. В кадрі — гітаромопед

Проект створення театральної антрепризи «Ла Машін» виник на початку 90-х років у результаті творчої співпраці групи музикантів, інженерів-конструкторів та театральних декораторів. Вони мріяли про втілення найнереальніших проектів та вистав механічного вуличного театру із залученням гігантських машин-акторів на тлі монументальних декорації. І от, нарешті, 1999 року, збудувавши надійний фундамент, вони створили свою асоціацію, що почала перетворювати їх мрії на реальність…

Рисово-перкусійний верстат Рисово-перкусійний верстат

«Ла Машін» є автором і реалізатором власних вистав, сприяючи також здійсненню мрій інших компаній. Виготовляє і постачає конструкції для різноманітних театрально-музичних перформенсів, створюючи їх в своїх ательє, розташованих у французьких містах Нант та Турнфей. Зосередивши свій творчий потенціал на феномені «руху» в театрі, «Ла Машін» пропонує по-новому поглянути на сучасний театр.

«Механічна симфонія» «Механічна симфонія»

Освоєння творчими колективами закинутих промислових зон — одна з наймодніших тенденцій розвитку мистецтв у світі Освоєння творчими колективами закинутих промислових зон — одна з наймодніших тенденцій розвитку мистецтв у світі


Другие статьи из этого раздела
  • Криcтиан Люпа: «Чайка» и «Заратустра»

    Свой первый спектакль в России известный польский режиссер Кристиан Люпа поставил в Александринском театре, это была «Чайка». Недавно в Центре им. Мейерхольда в Москве прошел показ его второго спектакля «Заратустра» Об этих двух постановках и о самом Кристиане Люпе и рассказывает наш автор
  • Искушение от Алексея Лисовца. Премьера

    «Куда подует ветер» — комедия с элементами хорора по пьесе Луиджи Пиранделло «Лиола», работа над которой была начата режиссером довольно давно, показана в начале марта в Театре на Левом берегу Днепра. И каждому, кто был на премьере, очевидно, что такого театрального события можно было ждать сколько угодно долго
  • На волне барокко: опера «Дидона и Эней» 330 лет спустя

    О премьере Тамары Труновой, показанной в стенах «Арсенала»
  • Как такое может быть?

    Спектакль «Моя дорогая Памела» не обещал ничего хорошего. Автор Джон Патрик — американский сценарист и драматург с натяжкой. Его пьесы отличает щуплое чувство юмора, отчаянная неправдоподобность и американская прямолинейность. В его фильмах снимался Рейган, а вот его пьесы имели успех исключительно в неискушенной провинции
  • Андрей Жолдак: «Жизнь с Идиотом»

    Андрей Жолдак как творец оказался в довольно странном положении. Массовый украинский зритель не настолько искушен в современном искусстве, чтобы принимать или отвергать его замыслы вследствие утонченного и разборчивого вкуса, а посему он, либо в преувеличенном восторге по невежеству, либо в преувеличенном гневе — тоже по невежеству.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?