Іспанці у розмірі м306 сентября 2009

Текст Вікторії Миронюк

Фото надані фестивалем

Сучасного театрального глядача навряд чи здивуєш новими технічними викрутасами або тілесними експериментами. Після різноманітних вуличних практик штибу австралійців Strage Fruit i французів Royale de Luxe та камерних практик, скажімо, театру Suka Off чи навіть псевдоепатажного Жолдака не вдається зберегти своє сприйняття незайманим. Усі теми видаються пережованими, а трюки — розкритими.

Хоча для пересічного київського глядача, який ще як слід не скуштував європейських театральних марципанів, іспанець Фернандо Санчес Кабезудо (Fernando Sбnchez-Cabezudo) aka Mr. KubiK Producciones може стати новим цікавим досвідом. Вистава, яку привезе його театральний колектив на Гогольфест, являє собою постмодерністський мікс із абсурдизму, кафкіанства та лівої критики під соусом чудернацької кубічної форми.

Mr.Kubik Mr.Kubik

Усе почалося у 2004 році в Мадриді. За ініціативою Фернандо Санчеса Кабезудо, його братів Хорхе та Мігеля Ангеля Родрігеза було створено міністудію, де вони займалися, так би мовити, творчим виробництвом. Що вирізняє цей колектив — то це багатогранність творчого досвіду кожного із учасників. Фернандо, наприклад, актор, який становлювався протягом трьох років в Teatro de la Abadia та в різних міжнародних воркшопах. Хорхе та Мігель — сценаристи та кінорежисери, чиї перші стрічки були номіновані на премію Гойя та Zinebi Awards. Вони вдвох створюють відеопроекції для вистав, які часом змінюють акторську реальність на віртуальну зі швидкістю світла. Побувавши на Фринджі, „кубики” прорубали собі вікно з Іспанії в світ і відтоді вже встигли відвідати міжнародні сцени в Кореї, Бразилії, Німеччині та Марокко.

Mr.Kubik Mr.Kubik

Уявіть собі куб трохи більший за метр із маленькими дверцятами та єдиною лампою на міні-стелі. Уявіть також, що ви можете бачити крізь стіни, і одна із них веде, власне, до квартири «героя наших часів», новоспеченого Чарлі Чапліна в умовах більш репресивного неоліберального капіталізму. Із економічного тупика він намагається видряпатися за допомогою абсурдистського рішення — поселитися в просторі М3. Із собою він бере найнеобхідніше: валізу із речами, вазон та ящик від ІКЕА. Та цей мінімалістичний особистий рай невдовзі заповнюється зовнішнім світом, який продукує внутрішніх монстрів.

Mr.Kubik Mr.Kubik

M3 (Cubic Meter) «Кубічний метр» — це комедія маленької людини, яка намагається втримати особисті маленькі цінності у космосі заввишки з півтора метри. Гіперзменшене помешкання, гріховне масове споживання, бар’єри, які заважають соціалізації, різні типи медіанасилля, що перетворюють людину в страх — усі ці мотиви з вистави можна з легкістю та сміхом ковтнути, як пігулку від нічних жахів. І коли здається, що все минулося, раптом нутрощі починають розбухати. Солодка анестезійна таблетка виявилася еліксиром правди.

Mr.Kubik Mr.Kubik


Другие статьи из этого раздела
  • Грузинский театр — Свободный театр

    «Хотите узнать, чем живет современный грузинский народ,  — сказал на пресс-конференции Автандил Варсимашвили,  — посмотрите спектакли Свободного театра»
  • Кордони та відстані: вистава для адекватних

    Я вважала себе порівняно адекватною, однак, коли на «ГогольFest 2015» показували виставу «Кордони та відстані» я розмахувала над головою російським триколором і кричала «Спасибо!»
  • «Задоволеність. Contemporary dance performance»: відкрити митців усередині себе

    Про те як Антон Овчініков ініціював в PostPlayТеатрі перформанс без перформерів і глядачів
  • Лолита, два взгляда.

    На сцене Театра Драмы и Комедии на Левом берегу Днепра представили вполне весеннюю премьеру — спектакль «Лолита» в режиссерском прочтении Андрея Билоуса. И получили вполне среднюю постановку, застрявшую между иносказательностью откровенных сцен и их прямым изображением. Не порнографическая «Лолита», и не метафора из цветочных лепестков, сахарной ваты и розового кружева, а нечто среднее, убоявшееся дерзнуть и переосмыслить классический первоисточник.
  • Тургенев по Фрейду

    По традиции, название пьесы в Театре на левом берегу Днепра изменили. Был  «Месяц в деревне» господина Тургенева, а вышло… «Высшее благо на свете» господина Билоуса. В  «Месяце» была типичная тургеневская элегия, граничащая с наивной сладковатой сентиментальностью, а в  «Высшем благе» получилось море зловещей любви. Здесь все любят друг друга и все — не взаимно, а посему — воспламеняются, бьются в конвульсиях, сходят с ума, погибая от страсти.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?