Звернення представників театральної спільноти до учасників віче «День гідності» на ЄвроМайдані 15 грудня 2013 року

Ми, театральна спільнота України, висловлюємо свою любов і гарячу підтримку Майдану.

Те, що відбувається зараз в центрі столиці України, в Києві, на Майдані Незалежності — це демонстрація народної волі, сили, громадської свідомості, гідності і справедливості. Це майдан віри українського народу в український народ.

В той же час ми висловлюємо свій протест проти існуючої влади, проти її антигуманних методів боротьби з мирними демонстрантами, проти корупційної системи, проти цинічної торгівлі власною країною, проти хамства, жлобства і насилля.

Те, що відбувалося в ночі з 29-го на 30 листопада, з 10-го на 11 грудня — це нахабна демонстрація владою своєї офіційної позиції. Перемога режиму, силовий сценарій, розгін Євромайдану символізує антидемократичний курс влади, падіння в антилюдський неофеодальний період української історії, де не буде місця мистецтву, національній культурі, актуальному театру. Де не буде місця вільній прогресивній думці, де воля буде подавлена, де особистість почуватиметься гірше, ніж «кальосікі і віньтікі» савєтскага періоду. Де не буде жодних можливостей громадського контролю над діями влади, де з нас будуть робити бидло для обслуговування «сім» ї «. Де буде абсолютно втрачено національний культурно-інформаційний простір, де буде процвітати і жирувати чужа культура, тому що рідній культурі буде зашитий рот. Де знову не буде мови, бо вона завжди асоціюватиметься з національною свідомістю. Де Шевченка знову будуть цензурувати і припасовувати до пропаганди правлячої кліки. Де розквітне жорстока цензура.

Понад 20 років ми повертали на сцену рідну мову, понад 20 років ми відчищали українську історію від радянської редактури, ми повертали репресованих українських письменників читачеві, глядачеві. Заради чого?! Щоб злочинна влада знищила це єдиним розчерком пера?! Черговим штурмом беркуту?! Корисливим продажем «сусіду»? Продажем нас! Чи не схоже це на торгівлю рабами?!

Ця влада за всі роки правління демонструвала своє нищівне ставлення до культури. Яким же буде театр, яким буде мистецтво якщо ми залишимо цю владу?! Чи зможемо ми взагалі працювати завтра? Про що ми завтра будемо говорити нашим глядачам — громадянам України? Знову брехати —

як заведено брехати при диктатурі?!
Ми не хочемо брехати! Завдання сучасного театру, мистецтва взагалі, говорити правду. Підтримувати, відкривати свої двері для Майдану в прямому і переносному значенні. Відкривати себе. Геть самоцензуру! Геть принцип «наша хата скраю»! Наша театральна хата не скраю. Вона тут. В серці Майдану.

Наш Майдан, наші барикади і наші плакати — це не тільки зразок народної мужності та громадського супротиву. Це блискучий зразок сучасного мистецтва, живого театру, демонстрація народного таланту і креативу. І нам, акторам, режисерам, драматургам, художникам — нам є чому вчитися у митців Майдану. Майдан буде довгі роки надихати митців на нові актуальні твори і змінить культурний фон країни на краще.

Дякуємо вам за натхнення!

ви справжні!
Ми переможемо!

Звернення виголосили:

Сергій Проскурня, режисер

Наталія Ворожбит, драматург

Павло Ар’є, драматург

Римма Зюбіна, актриса

Ірма Вітовська, актриса

Андрій Приходько, режисер

Запрошуємо колег приєднатись до Звернення.


Другие статьи из этого раздела
  • «Пилоболус»: «Мы всегда отвечаем „да“ на поступающие из космоса предложения»

    Робби Барнетт основатель и арт-директор танцевального коллектива «Пилоболус» об авантюрных грибах, силе коллективного мышления и людях, которые их вдохновляют
  • Юрген Мюллер: «Якби у Евріпіда було в арсеналі відео, то ми мали би класичну грецьку мультимедію»

    ГогольFest 2010 офіційно розпочався 4 вересня о 21:00 подією — перформансом іспанської (каталонської) групи «Ла Фура дель Баус», етно-гурту «ДахаБраха» та театру «ДАХ» на Майдані Незалежності. Нарешті серцем Майдану заволоділо сучасне пульсуюче концептуальне мистецтво в доступному масам форматі шоу. «Ла Фура», що вже тридцять років дивує глядачів у всьому світі своїми масштабними та самобутніми проектами, сьогодні є компанією з 6 однодумців режисерів-акторів-продюсерів, що ставлять і мислять «мовою Фури»
  • Михаил Угаров: «драматурги, как караси, только в чистой воде водятся»

    Когда мы в России пришли к тому, что связали рабочим тандемом драматурга с режиссером, мы сдвинулись с места. В одиночку ничего не происходит, драматург может как угодно хорошо писать, это еще не означает, что его будут ставить. Необходимо создания целой цепочки деятелей театра, которые будут работать сообща, в искусство же входят поколениями, и тогда это сильно звучит.
  • Неда Неждана у театрі Франка

    Розмова з Недою Нежданою, драматургом, перекладачем, культурологом. Її п’єси йдуть в різних театрах Києва, її рок-опера за мотивами «Тараса Бульби» була здійснена в Муніципальному театрі «Київ». 25-го і 27-го вересня її п’єсу за мотивами трагічно-романтичної повісті Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» показали в театрі ім. І. Франка.
  • «Клас-акт»: челендж для акторів і можливість «розправити крила» для дітей

    Українські актори про специфіку роботи у виставі за п'єсами підлітків та про можливості освітнього проекту

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?