Театр як соціальний проект

Німецька театральна компанія «Ріміні Протокол» працює в жанрі документального театру, створюючи вистави на межі мистецтва і соціальних досліджень, інформування і рольових ігор. Колектив, заснований Даніелем Ветцелем, Штефаном Кегі та Хельгард Хауг, видозмінив сам підхід до створення театру: авторів, акторів та режисерів в ньому більше немає, сценою виступає дійсність, актори і публіка часто — одні й ті самі люди. Персонажі з підмостків сцени розповідають справжні історії, реальні події перетворюються на вистави

Синтетический NET 2007

Театральный фестиваль NET в Москве — это возможность открытого диалога об экспериментах и новых возможностях театра. Уже девять лет его организаторы, театральные критики во главе с Мариной Давыдовой и Романом Должанским знакомят москвичей с последними европейскими театральными тенденциями. На этом фестивале несколько лет назад были представители и от Украины в лице незабвенного эпатажного Жолдака («Один день Ивана Денисовича»). Далеко не все, что показывают в рамках фестиваля, является вершинами мирового театра, но в целом фестиваль всегда отражает палитру современных европейских театральных поисков

Міхал Вальчак: «Театр не повинен бути дзеркалом реальності, для цього є газети і телебачення»

Я думаю, що в Польщі є своєрідний розподіл драматургів: автори, що тяжіють до реалізму, та ті, що надають перевагу сюрреалізму та символізму. В моєму оточенні було більше людей, які розумілися на абсурді та гротеску як методах написання. Герої моїх п’єс змальовані в сюрреалістичній манері, вони говорять метафорами, що й дає підстави критикам відносити мене до поетичного напрямку.

Инженеры человеческих душ: Театр «АХЕ»

Театр «АХЕ» часто называют алхимическим, на сцене они творят чудеса с помощью хитроумных приспособлений, машин и агрегатов, все в их спектаклях кипит пудрой и дымом. Совмещая, как равноправные, два искусства — живописное и сценическое, они придерживаются невербального театра, или недраматического: одна безмолвная сцена, наполнена символами, загадками, сменяет другую. Они держутся внутренним сюжетом, похожи на поток сознания, взрывающийся и расцветающий дивными и страшными цветами.

Один тиждень в Києві

Враження акторів львівського театру ім. Леся Курбаса збирала Анна Слеш, розпитуючи гастролерів про найтепліші спогади, переживання, про них самих, про Київ і про київську публіку.