Анна Липківська

Світ у дзеркалі драми^{02 февраля 2009}

Замовити книжку за ціною 50 грн. можна по інтернету у автора за адресою: annlipen@mail.ru

П’єси є більше подіями, ніж текстами.

Вони написані, аби відбуватися,

а не бути прочитаними.

Том СТОПАРД

Інколи мені здається, що мистецтвом треба займатися

лише жартома. Театр — маленька й кумедна установа,

яка існує для невеликої частки населення.

Але стільки в нас пристрастей та багатозначності!

Насправді ж це лише театр.

Анатолій ЕФРОС

ЗМІСТ

— Вступ

— Глава 1.

Перенасичений розчин життя:

визначення драми. Драматургія для театру — чи театр для драматургії? Інваріантність звучання драми у сценічному втіленні. «Драми для читання». Загадка Лесі Українки. Драма, епос і лірика у їхньому взаємозв’язку. Світ «від першої особи» та в постійному русі. Автор драми — годинникар, лялькар та полководець. Драматургія як мистецтво криз.

— Глава 2.

Слова, слова, слова…

Театральна природа мови у драматургії. Територія мовлення персонажів: репліки, діалоги, монологи. Підтекст. Територія авторського висловлювання: афіша, персонажі-оповідачі, ремарки. Переклад драматургічних творів як засіб їхньої актуалізації.

— Глава 3.

Про що мова?

Матеріал у драматургії: від загального плану — до крупного. Історичні постаті як персонажі драми. Тема — проблема — ідея. Чорно-біла — та кольорова картина світу у драмі. Карколомні долі творів драматургії. Інтерпретативна природа драми. Слово на захист ідеології. Режисерська концепція та надзавдання театральної вистави.

— Глава 4.

Між ким і ким?

Конфлікт як зіткнення на ґрунті суперечності. Висхідна подія. Предмет конфлікту. «Віч-на-віч», «один проти всіх» та «сам з собою у розбраті». Варіанти завершення конфлікту в драмі. Deus ex machina — рятівне коло для персонажів та драматургів. Територія розвитку конфлікту. Дещо про «психологізм» та «соціальність». Комплексний характер конфлікту у творі драматургії.

— Глава 5.

На очах та поза очі:

«Дійова дія» у драмі. Дія як послідовна трансформація. Зовнішня та внутрішня дія. «Словом і ділом». На очах — та за лаштунками. Диспозиція — оцінка — рішення — вчинок. Дія та контрдія. Суб’єкт та об’єкт дії, їхні помічники і супротивники. Наскрізна дія. Скільки подій має бути у п’єсі?

— Глава 6.

Час і місце змінити не можна?

Де, коли, як? Персонаж на порозі смерті. Форс-мажор. «Пори року». Провідна драматична обставина. Закон трьох єдностей. Режим реального часу та замкненого простору. Час і простір у драмі та на сцені: мандри світами.

— Глава 7.

Сюжет і фабула:

Дискусії навколо визначення сюжету і фабули. Фабула — розстановка подій у п’єсі. Прості та сплетені фабули. Інтенсивний та екстенсивний прийоми побудови дії. Інтрига. Сюжет — всеохоплююча форма реалізації конфлікту в драмі. «Мандрівні сюжети». Тридцять шість драматичних ситуацій. Поняття позафабульного способу сюжетоутворення. Лінійна — та дискретно-асоціативна драматична побудова. Режисерські підходи до позафабульної драматургії.

— Глава 8.

Від прологу до епілогу: крок за кроком

Архітектоніка як структура тексту драматургічного твору: історія питання. Скільки має тривати театральна вистава? Аристотель, Гегель, Фрейтаг про будову драми. Експозиція — зав’язка — кульмінація — розв’язка — епілог. Події справжні — та примарні. Відкритий фінал: режисер «виправляє» драматурга. Неканонічні драматургічні побудови. Сцена — акт — п’єса в цілому: тотожність структури. Від диспропорцій у п’єсі — до пропорційності на кону.

— Глава 9.

Дійові особи та виконавці:

«Люди, леви, орли і куріпки…» Як ви яхту назвете, так вона і попливе. Не словом, а ділом. Характер — тип — маска. Амплуа і як з ним боротися. Герой та антигерой. Персонажі — епізоди — масовка. Від богів і титанів — до гвинтика історичного механізму. «Герой нашого часу».

— Глава 10.

І сміх, і сльози…

Жанри драматургії в історичному контексті. Трагедія та комедія: різними шляхами. Чи існує українська трагедія? Трагікомедія — наріжний жанр драматургії та театру ХХ — початку ХХІ століття. «Самогубець без самогубства» та ті, хто «чекає на Ґодо». Жанр п’єси та жанр вистави. Трагікомедійний дискурс на сучасній сцені.

— Глава 11.

Театр поза п’єсою — та разом із нею

Від ілюстрування драматургії — до її інтерпретації. Молода українська режисура 80–90-х рр. ХХ століття: епоха «пост-». Театр режисерського егоцентризму. Драматургія як злетна смуга. Нівелювання Слова. Друга хвиля молодої режисури: хто наступний? Рубіж ХХІ століття: кінець «студійної доби». Повертаючись на територію п’єси. А. Жолдак: інакший шлях. Сучасному театрові — сучасну критику.

— Епілог.

Memento, або Звичайне диво

— Література (178 позицій)

— Покажчик імен та літературних творів (понад 300 позицій)

Про автора:

Анна (Ганна) Липківська — кандидат мистецтвознавства, доцент, провідний науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, викладач кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. Розробник програми-конспекту лекцій з курсу «Теорія драматургії», навчальних спецкурсів «Сучасний театральний авангард», «Порівняльний аналіз п’єси і вистави», «Драматичний театр України новітньої доби (1986 — 2008 рр.)»

Автор понад 400 публікацій з актуальних проблем театру, суспільства та ЗМІ у журналах («Просценіум», Український театр, КіноТеатр, Контрамарка, Art Line, Телекритика, Профіль (усі — Україна), Театральная жизнь (Росія), Teatr (Польща) та ін.), газетах ( День, Столичные новости Зеркало недели, 24, Україна молода та ін.), наукових збірках та на інтернет-сайтах.

Працювала кореспондентом, редактором, літературним редактором у періодичних виданнях (журнали «Контрамарка», «Парад», газети Fortune, «Вiстi з Укрaїни», «Программа»), була редактором книг та буклетів, співавтором сценаріїв телепередач.

Як режисер поставила вистави: «Що ви загубили у чужих снах? (Санта Крус)» за М. Фрішем (Київський державний академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра), «Музика друга» М. Дюрас та «Дуенья» Р.-Б. Шерідана (обидві — Чернігівський Молодіжний театр).

Понад 80 разів виступала на наукових конференціях (у тому числі на трьох міжнародних конгресах україністів), круглих столах, науково-методичних семінарах, відкритих обговореннях вистав.

Неодноразово працювала у журі театральних фестивалів; від заснування у 1992 р. (з перервою) є членом експертної групи театральної премії «Київська пектораль».

Читати «Вступ» і Главу 7 в PDF