|
Анна Липківська Світ у дзеркалі драми02 февраля 2009
П’єси є більше подіями, ніж текстами. Вони написані, аби відбуватися, а не бути прочитаними. Том СТОПАРД
Інколи мені здається, що мистецтвом треба займатися лише жартома. Театр — маленька й кумедна установа, яка існує для невеликої частки населення. Але стільки в нас пристрастей та багатозначності! Насправді ж це лише театр. Анатолій ЕФРОС
ЗМІСТ — Вступ
— Глава 1.Перенасичений розчин життя: визначення драми. Драматургія для театру — чи театр для драматургії? Інваріантність звучання драми у сценічному втіленні. «Драми для читання». Загадка Лесі Українки. Драма, епос і лірика у їхньому взаємозв’язку. Світ «від першої особи» та в постійному русі. Автор драми — годинникар, лялькар та полководець. Драматургія як мистецтво криз.
— Глава 2.Слова, слова, слова… Театральна природа мови у драматургії. Територія мовлення персонажів: репліки, діалоги, монологи. Підтекст. Територія авторського висловлювання: афіша, персонажі-оповідачі, ремарки. Переклад драматургічних творів як засіб їхньої актуалізації. — Глава 3.Про що мова? Матеріал у драматургії: від загального плану — до крупного. Історичні постаті як персонажі драми. Тема — проблема — ідея. Чорно-біла — та кольорова картина світу у драмі. Карколомні долі творів драматургії. Інтерпретативна природа драми. Слово на захист ідеології. Режисерська концепція та надзавдання театральної вистави.
— Глава 4.Між ким і ким? Конфлікт як зіткнення на ґрунті суперечності. Висхідна подія. Предмет конфлікту. «Віч-на-віч», «один проти всіх» та «сам з собою у розбраті». Варіанти завершення конфлікту в драмі. Deus ex machina — рятівне коло для персонажів та драматургів. Територія розвитку конфлікту. Дещо про «психологізм» та «соціальність». Комплексний характер конфлікту у творі драматургії.
— Глава 5.На очах та поза очі: «Дійова дія» у драмі. Дія як послідовна трансформація. Зовнішня та внутрішня дія. «Словом і ділом». На очах — та за лаштунками. Диспозиція — оцінка — рішення — вчинок. Дія та контрдія. Суб’єкт та об’єкт дії, їхні помічники і супротивники. Наскрізна дія. Скільки подій має бути у п’єсі?
— Глава 6.Час і місце змінити не можна? Де, коли, як? Персонаж на порозі смерті. Форс-мажор. «Пори року». Провідна драматична обставина. Закон трьох єдностей. Режим реального часу та замкненого простору. Час і простір у драмі та на сцені: мандри світами.
— Глава 7.Сюжет і фабула: Дискусії навколо визначення сюжету і фабули. Фабула — розстановка подій у п’єсі. Прості та сплетені фабули. Інтенсивний та екстенсивний прийоми побудови дії. Інтрига. Сюжет — всеохоплююча форма реалізації конфлікту в драмі. «Мандрівні сюжети». Тридцять шість драматичних ситуацій. Поняття позафабульного способу сюжетоутворення. Лінійна — та дискретно-асоціативна драматична побудова. Режисерські підходи до позафабульної драматургії.
— Глава 8.Від прологу до епілогу: крок за кроком
Архітектоніка як структура тексту драматургічного твору: історія питання. Скільки має тривати театральна вистава? Аристотель, Гегель, Фрейтаг про будову драми. Експозиція — зав’язка — кульмінація — розв’язка — епілог. Події справжні — та примарні. Відкритий фінал: режисер «виправляє» драматурга. Неканонічні драматургічні побудови. Сцена — акт — п’єса в цілому: тотожність структури. Від диспропорцій у п’єсі — до пропорційності на кону.
— Глава 9.Дійові особи та виконавці: «Люди, леви, орли і куріпки…» Як ви яхту назвете, так вона і попливе. Не словом, а ділом. Характер — тип — маска. Амплуа і як з ним боротися. Герой та антигерой. Персонажі — епізоди — масовка. Від богів і титанів — до гвинтика історичного механізму. «Герой нашого часу».
— Глава 10.І сміх, і сльози… Жанри драматургії в історичному контексті. Трагедія та комедія: різними шляхами. Чи існує українська трагедія? Трагікомедія — наріжний жанр драматургії та театру ХХ — початку ХХІ століття. «Самогубець без самогубства» та ті, хто «чекає на Ґодо». Жанр п’єси та жанр вистави. Трагікомедійний дискурс на сучасній сцені. — Глава 11.Театр поза п’єсою — та разом із нею Від ілюстрування драматургії — до її інтерпретації. Молода українська режисура 80–90-х рр. ХХ століття: епоха «пост-». Театр режисерського егоцентризму. Драматургія як злетна смуга. Нівелювання Слова. Друга хвиля молодої режисури: хто наступний? Рубіж ХХІ століття: кінець «студійної доби». Повертаючись на територію п’єси. А. Жолдак: інакший шлях. Сучасному театрові — сучасну критику.
— Епілог.Memento, або Звичайне диво
— Література (178 позицій) — Покажчик імен та літературних творів (понад 300 позицій)
Про автора:
Анна (Ганна) Липківська — кандидат мистецтвознавства, доцент, провідний науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, викладач кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. Розробник програми-конспекту лекцій з курсу «Теорія драматургії», навчальних спецкурсів «Сучасний театральний авангард», «Порівняльний аналіз п’єси і вистави», «Драматичний театр України новітньої доби (1986 — 2008 рр.)» Автор понад 400 публікацій з актуальних проблем театру, суспільства та ЗМІ у журналах («Просценіум», Український театр, КіноТеатр, Контрамарка, Art Line, Телекритика, Профіль (усі — Україна), Театральная жизнь (Росія), Teatr (Польща) та ін.), газетах ( День, Столичные новости Зеркало недели, 24, Україна молода та ін.), наукових збірках та на інтернет-сайтах. Працювала кореспондентом, редактором, літературним редактором у періодичних виданнях (журнали «Контрамарка», «Парад», газети Fortune, «Вiстi з Укрaїни», «Программа»), була редактором книг та буклетів, співавтором сценаріїв телепередач. Як режисер поставила вистави: «Що ви загубили у чужих снах? (Санта Крус)» за М. Фрішем (Київський державний академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра), «Музика друга» М. Дюрас та «Дуенья» Р.-Б. Шерідана (обидві — Чернігівський Молодіжний театр). Понад 80 разів виступала на наукових конференціях (у тому числі на трьох міжнародних конгресах україністів), круглих столах, науково-методичних семінарах, відкритих обговореннях вистав. Неодноразово працювала у журі театральних фестивалів; від заснування у 1992 р. (з перервою) є членом експертної групи театральної премії «Київська пектораль».
Читати «Вступ» і Главу 7 в PDF
|
2007–2024 © teatre.com.ua
Все права защищены. При использовании материалов сайта, гиперссылка на teatre.com.ua — обязательна! |
Все материалы Новости Обзоры Актеры Современно Видео Фото обзор Библиотека Портрет Укрдрама Колонки Тиждень п’єси Друзья | Нафаня |
Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед
Не написал ни одного критического материала
Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)
Терялся в подземке Москвы
Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами
Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах
Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)
Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву
В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»
Стал киевским буддистом
Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке