Відкрили. Перші фото з Гогольфесту

фото Repor.to

Ангар електромеханічного заводу на видубичах, розвітражований настінними малюнками та відео-артом, вмістив чимало охочих до сучасного мистецтва. Увесь простір промзони був залучений до процесу мистецької трансформації. Химерні постаті у весільних сукнях, які обліпили дерев’яні подіуми, танці під дощем, інопланетні гомункули, що хаотично пересувалися заводом, тематичні інсталяція на кожному кроці. Ну і, звісно, ні Бог, ні Цар, ані Герой — металевий Гоголь власною персоною у сяйві софітів та золотому пилу.

Ще одним дійством відкриття був перфоменс, який поєднав у собі музичне і кіномистецтво. Національний центр Довженка та Коло. Дзиґи презентували стрічку Миколи Шпиковського «Хліб» (1929). Фільм дивилися не лише прихильники авангардного українського кінематографу, а й шанувальники творчості гурту Port Mone. За словами організаторів, показ стрічки був прем’єрним, адже вона довгий час була заборонена радянською владою.

Хто волів спокою, мав можливість відвідати відкриття академічної сцени «Музичний неф» — виступ проекту Duo nostri temporis від одного з найбільш знаних експериментаторських ансамблів «постакадемічної музики» Ensemble Nostri Temporis. Виконавці представили концептуальні дуети різних комбінацій (флейта, кларнет, фортепіано). Поринути у роздуми над тонкощами «піанісимо» слухачам не завадило навіть сусідство «гучної» вуличної сцени.

В рамках відкриття також відбувся резонансний перфоменс «Ka te t’ ui» від Poema Theatre під керівництвом хореографа Валентина Цзин. Перед акторами стояло завдання через хореографію та імпровізацію показати ірреальний світ, який складається з ритму, кольору, світла та звуку. «Ka te t’ ui» — гротеск, що жадає вбити старий світ і відкрити невичерпний простір.


Другие статьи из этого раздела
  • Мудрість на щодень

    Спектакль сплетений з байок Езопа, представлений молодшим поколінням курбасівців з Академі гри. В центі кожної байки — Оповідач-персонаж, основний акторський склад — илюстратори: танцюють, співають, зображають, бешкетують.
  • Гастроли Тбилисского «Свободного театра»

    В конце 2009 года посольство Грузии в Украине праздновало свое пятнадцатилетие. В рамках торжеств 24–25 декабря в Киевском академическом Молодом театре состоялись гастроли Тбилисского Свободного театра
  • Через кожен дім пройшов кордон

    Маленька щаслива родина живе своїм тихим життям. У квартирі спокій і незалежність. А потім у двері постукали
  • Індійський театр. Краєм ока

    Вуличний ляльковий театр в Джайпурі, штат Раджастан, Індія.Таких лялкових театрів в Індії на вулицях безліч, маленькі вистави тривають по 10–15 хвилин, глядачі кидають гроші після завершення
  • «Чекаючи на Годо»

    «Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?