СВИНЯЧА ПЕЧІНКА

Показ вистави Сашка Брами в рамках проекту «Театр сучасного драматурга»

 

1 та 3 квітня, початок о 18:00

Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса

драматург і режисер: Сашко Брама

художник: Володимир Стецькович

актори: Ярослав Федорчук, Лідія Данильчук, Андрій Селецький

 

П'єса "Свиняча печінка" була написана далекого 2011 року. Після того, як я закінчив роботу над текстом, то розіслав його френдам, щоб почути відгуки. Сьогодні випадково познаходив ці відгуки в архівах. Ділюся:

Саш, оце жесть

загалом добре написано, талант!) там вже ближче до кінця дуже сумбурно, але думаю якщо читати пєсу вголос то інші відчуття

загалом яскраво. багато образів виникає. депресняк, пригнічення.

а де ти набрався того колориту, ну про армію, війну?

жорстокість породжує жорстокість. без ідей вегітаріанства не обійшлось. хоча і перебільшений вплив мяса. ну наприклад з тою котетою чи тортом. це ж могло бути що завгодно. не факт що не було б таких самих проблем. мясник також гине через зараження від мяса. це реально і доходить на емоційному рівні до людей, але то далеко ж не основні проблеми які та мясна індустрія породжує. є проблеми глобальні, а в тексті скоріш виглядають як збіги, випадковості. але така вже задумка, що деталі поступово нанизуються.

ну і жодного позитивного прикладу. виходить, зло демонструється через зло. але не сперечаюсь, на емоційному рівні то дуже впливає. сам текст дуже яскравий на образи.

ну критика то так, не сприймай дуже)

просто проблеми гарячих точок для багатьох людей, тим більше які далеко від того живуть, не такі важливі.

дивлячись що саме в тебе на меті. якщо ти маєш на меті пропагування відмови від мяса то людям потрібні якісь прості дохідливі приклади. от про здоровя там було добре) хоча рак то суперечливе питання. а от щодо самопочуття в цілому, молодості, краси..це ж пряма дія токсинів від мяса. багато людей того не знають. ну або про те що анатомічно людина абсолютно смахує на травоядного..ми ж люди не такі погані по своїй природі. ми не вбивці. просто нам це навіюють. і ми не повинні через то почувати свою провину, наче ми якісь жорстокі ублюдки. ми просто дурні. як діти. загрались. дай людям шанс в кінці кінців) (Таня Er )


Другие статьи из этого раздела
  • Юбилей Олега Меньшикова

    17–18 декабря на сцене Национальной Оперы Украины к юбилею актера Олега Меньшикова покажут его знаменитый, не раз бывавший в Киеве, моноспектакль 1900

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?