Секс під час облоги: The Guardian про виставу за п’єсою Наталки Ворожбит 3 недели, 6 дней назад

Наталка Ворожбит – одна з найвідоміших українських драматургинь течії «нова драма», яку, за великим рахунком, відкрив світові британський театр Royal Court. Тут у різні роки відбувалися читання та постановки її творів «Хроніки сім’ї Хоменко», «Щоденники Майдану» та «Зерносховище». «Погані дороги» – нова п’єса авторки, написана у 2017 році спеціально для Royal Court. Це шість історій про викривлені людські стосунки, про спотворену війною любов, інакшу дружбу й зовсім інший секс. Тут поруч з п'ятьма історіями у вигляді окремих коротких новел, авторка наводить шосту історію й називає її монологом. На наш погляд, Наталка Ворожбит звертає увагу не на форму цієї частини твору (мова ведеться від першої особи), а скоріш на ієрархію сюжетних ліній п’єси. Зачинаючи текст монологом автора, драматургиня доводить читачеві свою крайню причетність до актуальних подій, про які йдеться – війну, життя в прифронтовій зоні, й життя поза нею. Аби довершити художнє висловлювання авторка вводить у п'єсу абсурдну новелу про життя до війни, фіксуючи зміну цінностей і орієнтирів, які відбуваються в сучасній Україні.

Авторка статті в The Guardian і перекладачка п’єс Наталки Ворожбит, Саша Дагдейл (Sasha Dugdale) розказує про майбутню виставу і текст, який ліг в її основу, спираючись на власні рефлексії від роботи з ним: страх, пронизливий біль і відчуття максимальної точності слова. «Загроза насильства нависає над кожною сценою, але в кінцевому результаті сила стосунків між молодою жінкою і сепаратистським солдатом, шокує: інстинктивні спроби заручника гуманізувати, дружити, тягнутися до людини, жорстоко відбиваються людиною «без лиця», грубою і брутальною через війну. Діалоги тут пишуться з такою силою і нюансами, що ми миттєво можемо уявити себе в такій ситуації. І потенціал Стокгольмського синдрому поширюється на всіх нас», – розказує Саша Дагдейл.

Участь Наталки Ворожбит у подіях на Майдані, роботу «Театру переселенця» в зоні бойових дій і в Києві, написання двох текстів, які потрапили на британську сцену Дагдейл називає політичним актом, «життєво важливим під час інформаційної війни». 

Прем'єра проекту «Погані дороги» відбудеться на сцені театру Royal Court 21 та 22 листопада 2017 року.


Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?