«Діаманти — це вугілля, що взялося до роботи»
07 сентября 2011

9 вересня о 20:00 на сцені театру Києвомогилянської академії (Ільїнська 9) відбудеться читання п’єси найрадикальнішого сучасного польського драматурга Павла Демірського «Діаманти — це вугілля, що взялося до роботи». Павел Демірський написав продовження п’єси Чехова «Дядя Ваня». Досвідчений та в’їдливий коментатор соціальних питань, він спрямовує свою увагу на поляків — пасивних та занепалих духом, які бажають комуністичного почуття захищеності та роботи, що «нікуди не подінеться». Дія починається через 18 років після тих подій, які описав Чехов, а весь сюжет перенесений з Росії ХІХ століття до сучасної Польщі. Крім цього мало що змінилося: Дядя Ваня досі хоче застрелити Серебрякова (п’єса Чехова закінчується невдалим замахом на вбивство), няня зайнята куховарством, Соня, донька Серебрякова від першого шлюбу, закохана в лікаря Астрова, який натомість днями мріє про професорову дружину Єлену, а землевласника Тєлєгіна так само не поважають. Всі скаржаться на те, що хтось «живе краще», всі живуть безцільно й очікують на диво чи на чиюсь смерть в родині. У своїх бідах персонажі звинувачують закриття шахт, хоча ніхто з них там не працював.

Читання пройде в рамках проекту «Табір Солідарності» і буде реалізовано зусиллями komuna // warszawa За участю українських акторів.

Komuna Otwock (komuna // warszawa) була утворена 1989 року і аж до 1995 року діяла як самоорганізована «анархістська спільнота дії та думки», що передовсім займалася просуванням культури в місті Отвоцьку, що біля Варшави: організацією концертів незалежної музики, вернісажів, перформансів і паратеатральних подій. У 1996–2000 роках спільнота 4 роки опікувалася екологічним незалежним будинком творчості в селі Понужица за 50 км від Варшави.

Завдяки своїй соціальній ангажованості та оригінальній сценічній мові свого часу «Комуну» вважали «однією з найрадикальніших груп польського незалежного театру», зараховуючи до напряму, який критики називали «герилья».

Її стиль перебуває на межі візуального театру, пластичного мистецтва, театру танцю, із сильними відсиланнями до відео-мистецтва та сучасної музики (спектаклі спочатку супроводжує візуалізація та жива музика).


Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?