Вручення театральної премії «Бронек-2009»11 марта 2010

14 березня, в неділю, в день народження Амвросія Максиміліановича Бучми, в Будинку Актора на Ярославовому валу, з 14 до 17 години відбудеться вручення нагород театральної премії «Бронек-2009».

Цьогоріч премія вручається втретє. Першого лауреата «Бронека» визначили її засновники — родина Заболотних — нащадків А.М. Бучми. Нагороду отримала актриса Київського театру на Подолі Тамара Плашенко («Марія Калас» у Театральній вітальні на Андріївському узвозі). Лауреатами «Бронека-2008» стали Катерина Кістень та Ігор Рубашкін (за партнерство у виконанні головних ролей у виставі «Розпусник» Нового драматичного театру на Печерську).

Крім лауреатів, за традицією визначається «коло Бучменків», в яке входять ті митці, здобутки яких були найяскравішими у минулому році. А це — Андрій Самінін та Олександр Кобзар (режисерський дебют у «Граємо Чонкіна» Театру драми і комедії), Микола Боклан (роль командира Губи та голови Голубєва у згаданій виставі), Богдан Бенюк (Кочкарьов в «Одруженні» Театру ім. І. Франка), Світлана Телеглова (Вона у виставі Театру на Подолі «Ніч для двох» («Дежурка»). Також почесне звання «бучменків» присвоюється Ігорю Славінському — за режисуру вистав Театру на Подолі «Мертві душі» та «Люксембургський сад, Катерині Тижновій — за музичне рішення „Люксембургського саду», Анжелі Борисовій — за постановку пластики і танців у цій самій виставі (а п’ятеро молодих виконавців „Люксембургського саду — Ганна Андрєєва, Ганна Тамбова, Вікторія Булитка, Василь Кухарський та Максим Грубер отримають відзнаку „Мистецька надія). Розширюють коло „Бучменків також актори Театру на Подолі, що створили образи вистави „Мертві душі: Володимир Кузнєцов (Плюшкін), Софія Письман (Коробочка), Максим Максимюк (Собакевич).

А, власне, лауреатом «Бронека-2009» стала вистава Володимира Петренка «Голодна кров» (Дніпропетровський театр «Верим!»), яка вже отримала Гран-прі фестивалю «Січеславна» і була номінована на Шевченківську премію. Проте — усіх існуючих нагород для цієї вистави все одно було б замало.

Вистави переглядала та аналізувала експертна група, куди увійшли, крім Валентини Ігорівни Заболотної та її онука Антона театрознавці-критики Анна Липківська, Ельвіра Загурська та Віталій Жежера.


Другие статьи из этого раздела

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?