Звернення представників театральної спільноти до учасників віче «День гідності» на ЄвроМайдані 15 грудня 2013 року

Ми, театральна спільнота України, висловлюємо свою любов і гарячу підтримку Майдану.

Те, що відбувається зараз в центрі столиці України, в Києві, на Майдані Незалежності — це демонстрація народної волі, сили, громадської свідомості, гідності і справедливості. Це майдан віри українського народу в український народ.

В той же час ми висловлюємо свій протест проти існуючої влади, проти її антигуманних методів боротьби з мирними демонстрантами, проти корупційної системи, проти цинічної торгівлі власною країною, проти хамства, жлобства і насилля.

Те, що відбувалося в ночі з 29-го на 30 листопада, з 10-го на 11 грудня — це нахабна демонстрація владою своєї офіційної позиції. Перемога режиму, силовий сценарій, розгін Євромайдану символізує антидемократичний курс влади, падіння в антилюдський неофеодальний період української історії, де не буде місця мистецтву, національній культурі, актуальному театру. Де не буде місця вільній прогресивній думці, де воля буде подавлена, де особистість почуватиметься гірше, ніж «кальосікі і віньтікі» савєтскага періоду. Де не буде жодних можливостей громадського контролю над діями влади, де з нас будуть робити бидло для обслуговування «сім» ї «. Де буде абсолютно втрачено національний культурно-інформаційний простір, де буде процвітати і жирувати чужа культура, тому що рідній культурі буде зашитий рот. Де знову не буде мови, бо вона завжди асоціюватиметься з національною свідомістю. Де Шевченка знову будуть цензурувати і припасовувати до пропаганди правлячої кліки. Де розквітне жорстока цензура.

Понад 20 років ми повертали на сцену рідну мову, понад 20 років ми відчищали українську історію від радянської редактури, ми повертали репресованих українських письменників читачеві, глядачеві. Заради чого?! Щоб злочинна влада знищила це єдиним розчерком пера?! Черговим штурмом беркуту?! Корисливим продажем «сусіду»? Продажем нас! Чи не схоже це на торгівлю рабами?!

Ця влада за всі роки правління демонструвала своє нищівне ставлення до культури. Яким же буде театр, яким буде мистецтво якщо ми залишимо цю владу?! Чи зможемо ми взагалі працювати завтра? Про що ми завтра будемо говорити нашим глядачам — громадянам України? Знову брехати —

як заведено брехати при диктатурі?!
Ми не хочемо брехати! Завдання сучасного театру, мистецтва взагалі, говорити правду. Підтримувати, відкривати свої двері для Майдану в прямому і переносному значенні. Відкривати себе. Геть самоцензуру! Геть принцип «наша хата скраю»! Наша театральна хата не скраю. Вона тут. В серці Майдану.

Наш Майдан, наші барикади і наші плакати — це не тільки зразок народної мужності та громадського супротиву. Це блискучий зразок сучасного мистецтва, живого театру, демонстрація народного таланту і креативу. І нам, акторам, режисерам, драматургам, художникам — нам є чому вчитися у митців Майдану. Майдан буде довгі роки надихати митців на нові актуальні твори і змінить культурний фон країни на краще.

Дякуємо вам за натхнення!

ви справжні!
Ми переможемо!

Звернення виголосили:

Сергій Проскурня, режисер

Наталія Ворожбит, драматург

Павло Ар’є, драматург

Римма Зюбіна, актриса

Ірма Вітовська, актриса

Андрій Приходько, режисер

Запрошуємо колег приєднатись до Звернення.


Другие статьи из этого раздела
  • Європейський досвід або як робити хороший театр

    Уве Гьоссель: Якщо ви хочете робити театр таким, як він був 200 років тому, не варто писати на афішах, що ви робите авангардний театр, так як і 200 років тому
  • С любовью к театру…

    Несмотря на то, что в наше «осведомленное» время почти не осталось загадок, и мы сами лишили нашу жизнь сакрального смысла, существует территория, где еще сохраняется Тайна. Это — Театр. Театральный дух в меньшей степени связан с тем, о чем пишет критика, с хорошей и плохой драматургией, с конкуренцией (или ее печальным отсутствием) режиссеров, с коммерцией и экспериментами театральных менеджеров
  • Дмитрий Богомазов: Убить иллюзии

    Дмитрий Богомазов — один из трех киевских режиссеров-экспериментаторов. У каждого в этой тройке ─ Жолдак-Богомазов-Троицкий — есть отчетливый почерк современности, импульс живого театра, которому тесно в чужих, а порой и в собственных рамках. Богомазов пришел к театральной режиссуре в зрелом возрасте ─ в 29 лет.
  • Танец Буто: твоя важность отменяется, или другая дорога на гору Фудзи

    Концептуально задачу Буто можно описать так — убрать свое «Я» из центра мира. Человек ведь воспринимает себя как центр миропорядка. В эпоху Возрождения была сформулирована идея о том, что человек — самоценен, а его жизнь — уникальна, и это легло в основу гуманизма. В Буто — все наоборот — человеческая жизнь не является ценностью, твоя важность отменяется. И все тренинги служат тому, чтобы ты принял это не умозрительно.
  • Синтетический NET 2007

    Театральный фестиваль NET в Москве — это возможность открытого диалога об экспериментах и новых возможностях театра. Уже девять лет его организаторы, театральные критики во главе с Мариной Давыдовой и Романом Должанским знакомят москвичей с последними европейскими театральными тенденциями. На этом фестивале несколько лет назад были представители и от Украины в лице незабвенного эпатажного Жолдака («Один день Ивана Денисовича»). Далеко не все, что показывают в рамках фестиваля, является вершинами мирового театра, но в целом фестиваль всегда отражает палитру современных европейских театральных поисков

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?