Звернення представників театральної спільноти до учасників віче «День гідності» на ЄвроМайдані 15 грудня 2013 року

Ми, театральна спільнота України, висловлюємо свою любов і гарячу підтримку Майдану.

Те, що відбувається зараз в центрі столиці України, в Києві, на Майдані Незалежності — це демонстрація народної волі, сили, громадської свідомості, гідності і справедливості. Це майдан віри українського народу в український народ.

В той же час ми висловлюємо свій протест проти існуючої влади, проти її антигуманних методів боротьби з мирними демонстрантами, проти корупційної системи, проти цинічної торгівлі власною країною, проти хамства, жлобства і насилля.

Те, що відбувалося в ночі з 29-го на 30 листопада, з 10-го на 11 грудня — це нахабна демонстрація владою своєї офіційної позиції. Перемога режиму, силовий сценарій, розгін Євромайдану символізує антидемократичний курс влади, падіння в антилюдський неофеодальний період української історії, де не буде місця мистецтву, національній культурі, актуальному театру. Де не буде місця вільній прогресивній думці, де воля буде подавлена, де особистість почуватиметься гірше, ніж «кальосікі і віньтікі» савєтскага періоду. Де не буде жодних можливостей громадського контролю над діями влади, де з нас будуть робити бидло для обслуговування «сім» ї «. Де буде абсолютно втрачено національний культурно-інформаційний простір, де буде процвітати і жирувати чужа культура, тому що рідній культурі буде зашитий рот. Де знову не буде мови, бо вона завжди асоціюватиметься з національною свідомістю. Де Шевченка знову будуть цензурувати і припасовувати до пропаганди правлячої кліки. Де розквітне жорстока цензура.

Понад 20 років ми повертали на сцену рідну мову, понад 20 років ми відчищали українську історію від радянської редактури, ми повертали репресованих українських письменників читачеві, глядачеві. Заради чого?! Щоб злочинна влада знищила це єдиним розчерком пера?! Черговим штурмом беркуту?! Корисливим продажем «сусіду»? Продажем нас! Чи не схоже це на торгівлю рабами?!

Ця влада за всі роки правління демонструвала своє нищівне ставлення до культури. Яким же буде театр, яким буде мистецтво якщо ми залишимо цю владу?! Чи зможемо ми взагалі працювати завтра? Про що ми завтра будемо говорити нашим глядачам — громадянам України? Знову брехати —

як заведено брехати при диктатурі?!
Ми не хочемо брехати! Завдання сучасного театру, мистецтва взагалі, говорити правду. Підтримувати, відкривати свої двері для Майдану в прямому і переносному значенні. Відкривати себе. Геть самоцензуру! Геть принцип «наша хата скраю»! Наша театральна хата не скраю. Вона тут. В серці Майдану.

Наш Майдан, наші барикади і наші плакати — це не тільки зразок народної мужності та громадського супротиву. Це блискучий зразок сучасного мистецтва, живого театру, демонстрація народного таланту і креативу. І нам, акторам, режисерам, драматургам, художникам — нам є чому вчитися у митців Майдану. Майдан буде довгі роки надихати митців на нові актуальні твори і змінить культурний фон країни на краще.

Дякуємо вам за натхнення!

ви справжні!
Ми переможемо!

Звернення виголосили:

Сергій Проскурня, режисер

Наталія Ворожбит, драматург

Павло Ар’є, драматург

Римма Зюбіна, актриса

Ірма Вітовська, актриса

Андрій Приходько, режисер

Запрошуємо колег приєднатись до Звернення.


Другие статьи из этого раздела
  • Роман Мархоліа: «Завдання мистецтва – примирити, згладити ситуацію, не роздмухувати конфлікт»

    Про Льва Толстого і Тараса Шевченка, нову постановку і театральну критику, а також про розв’язання конфлікту між Україною та Росією
  • На пам’ять про Олександра Абдулова

    3 січня о 7:20 ранку в Центрі серцево-судинної хірургії імені Бакулєва помер народний артист Росії Олександр Абдулов Абдулову було 54. Потрапивши в лікарню в серпні 2007 року з загостренням виразки шлунку, актор після операції поїхав в Ізраїль на консультацію. Медики знайшли у нього рак легень четвертої стадії. Хвороба вразила й інші внутрішні органи: печінку, підшлункову залозу, нирки. Четверта стадія раку вважається невиліковною, але існують новітні засоби, завдяки яким роками можна стримувати хворобу, а то й дати їй відсіч. Відома, наприклад, неймовірна перемога над раком латино-американського письменника Гарсіа Маркеса.
  • Сontemporary dance

    Марина Лымарь — перформер, хореограф и педагог contemporary dance. В Днепропетровске у Марины есть своя танцевальная школа, носящая название «Другие танцы», а также она является директором-продюсером международного фестиваля современного танца и перформанса «Свободный танец». Уже шестой год подряд совместно с посольствами разных стран в Украине Марина Лымарь организовывает фестиваль contemporary dance. Словосочитание это адекватней вскего не переводить дословно, а прибегнуть к общепринятому среди специалистов термену «театр танца». С тем, что такое «Театр танца» в Украине знакомы мало, об этом и о фестивале «Свободный танец» и рассказывает Марина Лымарь
  • Результати «Тижня актуальної п’єси»

    Закриття Другого фестивалю сучасної драматургії «Тиждень актуальної п’єси» відбулося в кав ярні-книгарні «Бабуїн» в суботу, 30 жовтня, о 19:00. Переможців конкурсу фестивальних читок було оголошено, а їх п’єси нагороджено фінансуванням на постановку в розмірі 15 000 кожна.
  • Не сотвори симулякр. Работа критика

    Одна из проблем современной театральной журналистики сегодня — это доминирование рецензии-анонса над рецензией-анализом. Можно говорить о различных тому причинах: объяснять все массовым читателем, извинять равнодушным к искусству спонсором или рекламодателем, аргументировать, наконец, высокой скоростью информационного обновления. Однако можно упомянуть также о негласных стандартах глянца, которые генерируются определенными личностями, мягко говоря, далекими от аналитики, искусства, да и, по большому счету, от настоящей журналистики. И, может быть, последнее как раз и является подлинной причиной растиражированного «облегченного» информационного продукта.

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?