Мілена Богавац про сучасну сербську драматургію

Як генерація письменників ми з’явились у таких обставинах і вирішили не погоджуватись зі статусом кво. Мая Пелевич, Мілан Маркович, Філіп Вуйошевич і я згуртувалися в рамках проекту розвитку і промоції нового драматичного писання, який деякий час відбувався при Народному театрі в Белграді. Очолював цей проект драматург Мілош Кречкович, а співпрацювали з проектом багато драматургів, режисерів і літературних менеджерів. «НАДА» (НовА ДрамА) пропонувала майстерні розвитку драматичного тексту, методологічно засновані на принципах лондонського театру «Роял Корт».

Лариса Паріс. Фрагменти-уривки

Лариса Паріс — одна з найсамобутніших персонажів українського театру. Акторка, драматург і режисер, вона не розділяє творчість і життя, втілюючи мрію митців двадцятого століття — творити щосекундно. Паріс не відтворює на сцені типаж, вона створює химерний образ-персонаж, її ролі по-різному, але майже завжди дивні, яскраво окреслені, наведені жирним маркером. Серед авторів, що вона ставила: Гофман під музику Стравінського, Беккет, Іонеско, Евріпід, Чехов. Репертуар Лариси винятковий, вона звертається до складних інтелектуальних текстів

Сучасна українська драма на папері

Щойно з друку, ще тепла, потрапила у світ збірка п'єс сучасних українських драматургів  «Драма.UA», презентація якої відбудеться у межах ХХ Форуму видавців у Львові. До збірки увійшли роботи п’ятьох драматургів-переможців конкурсу україномовних п єс  «Драма.UA-2012»: «Дівка на відданє „Віри Маковій, „Бал бетменів“ Тетяни Киценко, „Хома Брут“ Артура Млояна, „Партія“ Євгена Марковського та  „Дерева спізнюються на автобус“ Олеся Барліга.

Антон Адасинский о философии жизни DEREVO

Артисты этого театра придерживаются жесткого распорядка дня, соблюдают диеты, проводят все свое время в тренировках, чаще всего, молчат, а когда говорят — делают это с помощью танца. Театр DEREVO — уникальный коллектив, обращенный к так называемому физическому театру, театру тела. В основе техники DEREVOяпонский танец буто («танец темноты», его основатель Татцуми Хиджиката), а также пантомима, клоунада, фламенко, балет и другие техники танца. Зная множество языков движения, DEREVOговорит на своем.

Максим Курочкин: «Столкновения с новой киевской энергией я жду с нетерпением»

Проблема глобального характера заключается в том, что у украинского общества и театра нет запроса на встречу с реальным человеком сегодняшнего дня. Герой, которого хотят видеть на сцене, должен быть с литературной гнильцой, ему в помощь должна быть выстроена система интерпретаций, он должен быть сегодняшний, но через Шекспира, Достоевского, Карпенко-Карого. Это все совершенно понятно, но основа этого явления, вызывает во мне мало уважения: это и лень, и слабость, и просто отказ от жизни. Люди отказываются жить: я ставлю Шекспира — я не живу.