Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

Сатоши Міягі14 февраля 2012

Сатоши Міягі — японський сучасний режисер, представник контемпорарі театру. Сьогодні він є Художнім керівником Театрального центру в Шідзуока— одного з основних мистецьких центрів в Японії.

Сатоши народився в Токіо в 1959 році, вивчав естетику в Токійському університеті, де він створив свою театральну трупу і почав кар’єру режисера та актора. Творчий стиль Сатоши Міягі сформувався під впливом авангардного японського театру «ангура» 70-х років і його найпотужніших представників Тадаші Судзукі, Юро Кара, Шуджі Тераяма, Макото Сато.

Сатоши Міягі розробив свій метод виховання акторів на базі східної гімнастики. В своїй творчості він поєднав пантоміму, клоунське мистецтво, елементи традиційних театрів Кабукі, Бунрако та Но, його стиль сформувався в поєднанні технік японського театру з європейськими драматургічними текстами. У 1990 році він заснував нову компанію «KU NA’ UKA», працюючи, в основному з класичною драматургією — грецькі трагедії та твори Шекспіра. В 1995 році він разом з Тадаші Судзукі поставив в Греції на першій «Театральній олімпіаді»«Електру».

Його найвідоміші твори: «Медея» за Еврипідом, «Антігона» Софокла, «Отелло» Шекспіра, «Розповідь про Теншю» Кьока Ідзумі, «Саломея» Оскара Уайльда, «Тропічне дерево» Юкіо Мішіми.

Вже після того, як він став художнім керівником Театрального центру в Шідзуока він поставив тут шекспірівського «Гамлета», «Озеро демонів» Кьока Ідзумі, «Дівчинка без рук» за Братами Грім і т.д.

Сьогодні Сатоши Міягі є більш активним продюсером театру та організатором театральної справи ніж режисером, він також створив та курує Міжнародним театральним фестивалем «Весняний арт-фестиваль Шідзуока».

Спектакль Сатоши Мияги «Саломея» за твором Оскара Уайльда.

Фрагмент вистави «Дівчина без рук» за творами Братыв Грімм

Трейлер вистави «Медея»

«Медея» Сатоши Міягі «Медея» Сатоши Міягі

Сатоши Міягі Сатоши Міягі
Другие статьи из этого раздела
 → ←

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?