Війна^{21 мая 2011}

Віталій Хараман

КАРТИНА 1

Кухня. Ранок. Фелікс у джинсах і футболці готує каву і надиктовує на диктофон.

ФЕЛІКС. Все наше життя складається з ритуалів, з безлічі запрограмованих дій і жестів — встав, умився, кава, цигарка, газета… І раптом одного ранку я зрозумів, що все це — безліч маленьких кліток і кліточок для нашого тіла. Військова муштра, полон. Все життя ми ведемо війну — війну зі своїм тілом, ми заганяємо його в загони, гвалтуємо нудними правилами, зв’язуємо ланцюгами і мотузками численних «треба» … Кому треба? Нам що подобається таке життя? Монотонне, зацьковане і сіре? Чому ми ведемо цю війну?

На кухні з’являється Крістіна в домашньому халаті. Він вимикає диктофон. Вони цілуються і п’ють каву, сидячи по різні боки стола.

КРІСТІНА. Сьогодні жарко.

ФЕЛІКС. Так.

КРІСТІНА. Восьма ранку, а така спека.

ФЕЛІКС. Дійсно.

КРІСТІНА. Ти сьогодні дуже зайнятий? Я хотіла ввечері сходити в кіно. Ти як?

ФЕЛІКС. Можливо.

КРІСТІНА. Можливо — що?

ФЕЛІКС. Можливо, ми сходимо ввечері в кіно.

КРІСТІНА. І від чого це залежить?

ФЕЛІКС. Ще не знаю.

КРІСТІНА. Ти не хочеш зі мною розмовляти? Що сталось?

ФЕЛІКС. Нічого.

КРІСТІНА. Ні! Неправда! Ти ображений?

ФЕЛІКС. Ні.

КРІСТІНА. Ти ображений. Я бачу.

ФЕЛІКС. Тобі час іти.

КРІСТІНА. Хіба тобі було погано вночі?

ФЕЛІКС. Добре. Але ти вже спізнюєшся.

КРІСТІНА. Ні! Я хочу зрозуміти, що сталось!

ФЕЛІКС. Нічого! Чуєш — нічого! Все добре!

КРІСТІНА. Не кричи на мене! Так ми підемо в кіно?

ФЕЛІКС. Можливо.

КРІСТІНА (встає). Ти ідіот! Я нікуди з тобою не піду! Чуєш?!

ФЕЛІКС. Добре.

КРІСТІНА (вибігаючи з кухні). Мовчи собі далі! Мовчи, якщо хочеш!

Крістіна вибігає. Фелікс деякий час сидить мовчки. Потім бере до рук телефон. Розглядає його. Повільно набирає номер.

ФЕЛІКС. Алло! Мамо? Привіт, це я. Все нормально. Просто дзвоню. Як ти? У мене все нормально. Добре. Подзвоню ввечері. Бувай!

Забігає Крістіна вже одягнута.

КРІСТІНА. Я побігла.

ФЕЛІКС. Подзвониш?

КРІСТІНА. Для чого?

ФЕЛІКС. Не знаю.

КРІСТІНА. Ідіот! (Вибігає.)

Фелікс якийсь час сидить мовчки. Потім допиває каву із чашки Крістіни. Дістає магнітофон. Ставить касету. Поки триває монолог на касеті ми бачимо як Фелікс прибирає на кухні. Він миє посуд, стираючи найменші плями. Замітає. Миє підлогу… Голос з касети немов акомпанує його діям.

ГОЛОС ФЕЛІКСА. Все почалось… Не знаю з чого все почалось. Хоча… Ні. Тепер я точно це пригадую… Одного разу… Було жарко. Вона думала, що я сплю… Відчинені двері ванної… Я побачив, як вона задовольняє себе… Той же вираз очікування. Напруга. І нарешті полегшення… Той самий вираз, коли ми кохалися… Про що вона думала? Що уявляла?… Вона була десь далеко… В собі? З кимось невідомим? У порожнечі? Не знаю… Так само, як тоді, коли зі мною… Теж далеко… Я зрозумів, що й тоді, коли ми зовсім близько, ми дуже далеко… Вона звернула на мене увагу тільки скінчивши… Тоді все почалось…

Фелікс закінчує прибирання. Вимикає магнітофон. Бере до рук телефон. Дивиться. В цей час дзвонять у двері. Фелікс повільно кладе телефон. Іде відчиняти. На порозі Ольга. Дівчина років 20 — и. В руках у неї сумки.

ОЛЬГА. Ви Фелікс? Вам мали дзвонити про мене. Я Ольга.

ФЕЛІКС. Пам’ятаю. Проходьте. Прошу до кімнати.

Входять до кімнати.

ОЛЬГА (оглядається). У вас гарно.

ФЕЛІКС. Каву будете?

ОЛЬГА. Ні. Дякую.

ФЕЛІКС. Тоді зразу до справи. Мені сказали, що ви хочете спробувати себе у мюзиклі?

ОЛЬГА. Так. Це моя мрія.

ФЕЛІКС. Добре. Ви хочете, щоб я вас натаскав для кастінгу?

ОЛЬГА. Мені сказали, що ви найкращий.

ФЕЛІКС. Можливо. У вас є гроші?

ОЛЬГА. Так. Назвіть свою ціну.

ФЕЛІКС. Це залежить від того, що ви хочете.

ОЛЬГА. Я хочу підготуватись до кастінгу. Тренаж. Постановка номеру. Акторська майстерність.

ФЕЛІКС. Ви думаєте, для танцю потрібна акторська майстерність?

ОЛЬГА. Я хочу бути кращою.

ФЕЛІКС. Може бути, може бути… Але за результат кастінгу я не відповідаю.

ОЛЬГА. Я розумію. Отже — скільки?

ФЕЛІКС. П’ятсот. Доларів, звичайно.

ОЛЬГА. За два тижні?

ФЕЛІКС. Так. Дорого?

ОЛЬГА. Взагалі… Не знаю…

ФЕЛІКС. Кажіть відверто.

ОЛЬГА. Я… розраховувала…

ФЕЛІКС. Є варіант.

ОЛЬГА. Який?

ФЕЛІКС. Ви нічого не платите.

ОЛЬГА. Це як?

ФЕЛІКС. Я займаюсь із вами, а ви за це живете у мене.

ОЛЬГА. Себто?.. Ви… Оплата натурою?..

ФЕЛІКС. В якомусь сенсі. Не бійтесь — сексу не буде. Принаймні, з вами.

ОЛЬГА. Тоді я не розумію.

ФЕЛІКС. А вам і не треба розуміти. То як — згода?

ОЛЬГА. Просто жити?

ФЕЛІКС. Просто.

ОЛЬГА. Без сексу?

ФЕЛІКС. Без нашого сексу.

ОЛЬГА. Це дивно, але я згодна. Але… гроші…

ФЕЛІКС. Я ж сказав — це і буде вашою платою мені.

ОЛЬГА. Дивно. Але вигідно.

ФЕЛІКС. Ходімо. Я покажу вашу кімнату.

КАРТИНА 2

Вечір. Входить Крістіна.

КРІСТІНА. Чиї це речі в коридорі?

ФЕЛІКС. Це Ольга.

КРІСТІНА. Не розумію.

ФЕЛІКС. Моя учениця. На два тижні. Вона буде жити у нас.

КРІСТІНА. У нас? Для чого?

ФЕЛІКС. Не знаю.

КРІСТІНА. У тебе дивний спосіб заробляння грошей.

ФЕЛІКС. Я не візьму з неї гроші.

КРІСТІНА. Як це? Тоді я нічого не розумію.

ФЕЛІКС. А ти хотіла б зрозуміти?

КРІСТІНА. Дуже хотілось би!

ФЕЛІКС. Вона буде жити у нас! Все!

КРІСТІНА. Феліксе, що з тобою? Це навіть не маячня! Це якась повна фігня! Я так не можу!

ФЕЛІКС. Я чекав на твій дзвоник.

КРІСТІНА. Чекав?! Із цією?!

ФЕЛІКС. Її звати Ольга.

КРІСТІНА. Ти хоча б розумієш, що образив мене?

ФЕЛІКС. Звичайно.

КРІСТІНА. І ти цього хотів?

ФЕЛІКС. Ні.

Раптом Фелікс хапає чашку і запускає чашкою в лампу. По звуках ми розуміємо, що Фелікс накидається на Крістіну. Чути важке дихання. Потім легкий скрик. Після паузи запалюється свічка. Свічка в руках у Фелікса. Він ставить її на стіл. Запалює цигарку. З підлоги піднімається Крістіна, поправляючи одяг.

КРІСТІНА. Ти зґвалтував мене!..

ФЕЛІКС. Так.

КРІСТІНА. Ти розбив лампу і зґвалтував мене!..

ФЕЛІКС. І що тебе більше зачепило — лампа чи гвалт?

КРІСТІНА. Ти… ти… На фіга ти це зробив?

ФЕЛІКС. Просто хотів тебе зґвалтувати.

КРІСТІНА. Навіщо?

ФЕЛІКС. Просто захотілося…

КРІСТІНА. Ну ти й козел….

В цей час заходить Ольга. На ній домашній халат.

ОЛЬГА. Доброго вечора! Себто, ночі! Я трішки заснула. Ой! Це ваша дружина? Дуже приємно! Я Ольга…

ФЕЛІКС. Крістіна в курсі.

ОЛЬГА. А чого ви при свічках?

ФЕЛІКС. Я тут зґвалтував свою дружину. При світлі якось незручно.

КРІСТІНА. Фелікс!

ФЕЛІКС. Це хіба не правда?

ОЛЬГА. Ви жартуєте?

ФЕЛІКС. Хіба?

КРІСТІНА. Ольго, а не пішла би ти… до кімнати.

ФЕЛІКС. Іди-іди, Ольго. І не бійся — я жартував.

ОЛЬГА. Добре. (виходить.)

КРІСТІНА. Що сталось, Феліксе? Скажи мені. Я хочу знати — ти псих чи що?

ФЕЛІКС. Я відремонтую лампу.

КРІСТІНА. Господи! До чого тут лампа?!

ФЕЛІКС. Лампу я дарма розбив.

КРІСТІНА. Ні! Я не можу! Не можу так! Ти неначе хочеш мені щось довести!

ФЕЛІКС. Я нічого не хочу.

КРІСТІНА. Тоді поясни, чому ти так себе поводиш? Поясни цю Ольгу.

ФЕЛІКС. Я повинен підготувати її до кастінгу.

КРІСТІНА. І ця курва повинна жити у нас?

ФЕЛІКС. Вона не курва.

КРІСТІНА. І хто ж вона така, коли поселяється до чоловіка при живій дружині?

ФЕЛІКС. Це експеримент.

КРІСТІНА. Для чого? (Пауза). Я тобі що, піддослідна мишка?

ФЕЛІКС. Я не хочу нічого пояснювати! Мені набридло давати пояснення! Вона потрібна мені тут, і все!

КРІСТІНА. А я?

ФЕЛІКС. Що ти?

КРІСТІНА. Я непотрібна?

ФЕЛІКС. Ти не хочеш зрозуміти.

КРІСТІНА. Так! Уже не хочу! Послухай, якщо ти маєш надію, що я після всього піду, лишивши тебе самого — ти помиляєшся! Цього не буде! Мені просто нікуди йти. І, до того ж, я ні в чому не винна. Я лишаюсь! Роби, що хочеш! Плювала я на твоє божевілля! Тільки до мене і близько не підходь!

ФЕЛІКС. Маячня!

КРІСТІНА. Маячня?

ФЕЛІКС. Звичайно. Зараз ти зла. Завтра злість пройде. Ти будеш шукати причину. Через три дні ти почнеш діставати мене. Через п’ять днів ти почнеш мастурбувати по ночах. А через десять ти нап’єшся, і тебе трахне хтось мало знайомий. А потім ти прийдеш до мене і будеш каятись, і пропонувати все забути.

КРІСТІНА. Як… як ти можеш?.. Що я тобі зробила? Ти можеш пояснити?

ФЕЛІКС. Не можу.

КРІСТІНА. Не можеш чи не хочеш?

ФЕЛІКС. Ні. Я просто не можу пояснити. Не можу.

КРІСТІНА. Ну і хто ти після цього?

ФЕЛІКС. Той, хто і до цього.

КРІСТІНА. Ти просто козел… Козлина!… Роби, що хочеш. Я стомилась розгадувати твої ребуси. Я іду спати, а ти роби що хочеш (іде). Мені по фігу!

Фелікс мовчить. Бере телефон. Набирає номер

ФЕЛІКС. Алло! Мамо! Привіт. Як ти? Ні. У мене все нормально. Ні Просто багато роботи. Заїду на днях. Добре. Добре. Бувай.

Фелікс кладе трубку. Задуває свічку.

КАРТИНА 3

Фелікс займається з Ольгою в великій кімнаті.

ОЛЬГА. Все! Більше не можу!

ФЕЛІКС. Давай пройдемо ще раз останній шматок.

ОЛЬГА. Ні! Давайте відпочинемо. Дві хвилини.

ФЕЛІКС. Ну, добре. Але тільки дві хвилини.

Сідають.

ОЛЬГА. Ви дійсно класний хореограф. Номер за три дні. Я ніколи так швидко не працювала.

ФЕЛІКС. Фігня! Все, що ми робимо — фігня. Не це важливо.

ОЛЬГА. А що ж тоді?

ФЕЛІКС. Розвести номер можна за годину. Справа в іншому. Твоє тіло не повинно брехати. Воно повинно бути чистим листом, тільки тоді ти зможеш написати на ньому правду.

ОЛЬГА. Як це?

ФЕЛІКС. Ти навчила своє тіло брехати. Ми всі брешемо! Ми одягаємо маски і костюми, ми заганяємо тіло в рамки придуманих рухів і намагаємось видати це за мистецтво.
ОЛЬГА. Ви говорите дивні речі.

ФЕЛІКС. Дивні? Ні. Скажи, що ти уявляєш собі, коли мастурбуєш?

ОЛЬГА. Я?.. Ви про що?.. Я не… Я цим не замаюсь.

ФЕЛІКС. Можливо, зараз ні. Але колись це точно було… Це у всіх буває…

ОЛЬГА. Це вас не стосується.

ФЕЛІКС. Я просто задав питання. Просте питання. Можеш дати чесну відповідь?

ОЛЬГА. Для чого?

ФЕЛІКС. Для нашої роботи. І для себе. Ти хочеш успіху?

ОЛЬГА. Добре… Я відповім… Хоча не розумію… Я не думаю про щось конкретне… лише образи, химери… чиїсь губи, що тягнуться до мене, ніжні руки, музика…

ФЕЛІКС. Добре! Дуже добре!

ОЛЬГА. Не розумію.

ФЕЛІКС. Ти пам’ятаєш цю музику?

ОЛЬГА. Ні. Її неможливо запам’ятати… Лише відчуття, смак…

ФЕЛІКС. Добре! Станцюй зараз під цю музику! Пригадай її. Відпусти себе!

ОЛЬГА. Просто станцювати?

ФЕЛІКС. Так. Не бійся. Ти чистий лист. Спробуй.

Ольга починає танцювати. Ми чуємо голос Фелікса, записаний на магнітофон. Його голос немов супроводжує цей дивний танець.

ГОЛОС ФЕЛІКСА. Зараз Крістіна робить мені мінєт. Я ледь умовив її надягнути навушники, щоб вона не чула, як я диктую цей запис. Вона сприйняла це, як нову сексуальну гру. Можливо, вона і має рацію. Дійсно — гра. Я бачу її голу спину. Бачу, як трясуться груди. Бачу краплю поту на шиї. Вона класно вміє працювати ротом. Вперед — назад. Вперед — назад. Неначе молитва невідомому звірю. Про що вона думає зараз? Про що? Вона вже десь далеко. Її думки далеко-далеко. Вона просто робить роботу. Вперед — назад. Вперед — назад. Я бачу, як втомились її губи, як вона прагне закінчення. Про що вона зараз думає? Нічого. Вже скоро. Вперед — назад. Вперед — назад. Ось! Вона спльовує сперму прямо на підлогу. Вона задоволена, що все вже скінчилось. Про що вона думала? Про що? Можливо, про те, для чого потрібні були навушники…

КАРТИНА 4

Ранок. Фелікс, Крістіна і Ольга на кухні. П’ють каву.

КРІСТІНА. Ольго, коли у вас показ?

ОЛЬГА. Кастінг?

КРІСТІНА. Так — кастінг?

ОЛЬГА. Через п’ять днів.

КРІСТІНА. Добре.

ФЕЛІКС. Що — добре?

КРІСТІНА. Нічого. Я просто питаю.

ФЕЛІКС. Крістіна, скажи чесно — чому ти не любиш Ольгу?

КРІСТІНА. Я такого не казала.

ОЛЬГА. Не потрібно, я…

ФЕЛІКС. Зачекай. Мені просто цікаво.

КРІСТІНА. Цікаво? Он як? Добре! Хочеш почути правду?

ФЕЛІКС. Хочу.

ОЛЬГА. Я…

ФЕЛІКС. Мовчи.

КРІСТІНА. Я не можу добре ставитись до жінки, для якої її тіло — лише ціна власної кар’єри.

ОЛЬГА. Я…

ФЕЛІКС. Мовчи! А що для тебе твоє тіло? Скажи мені!

КРІСТІНА. Моє тіло — це я.

ФЕЛІКС. Ти так думаєш? Ти наївна. Ти не береш плату тільки тому, що її ніхто не дає.

КРІСТІНА. Як?!

ФЕЛІКС. А хіба ні? Хіба ти відмовишся заплатити розставленими ногами за якусь вигоду?

КРІСТІНА. Звичайно!

ФЕЛІКС. Фігня! Кожен із нас трьох згоден заплатити цю ціну, і ми прекрасно це знаємо. І я не розумію, що в цьому поганого? І, до речі, Ольга платить мені зовсім іншим.

КРІСТІНА. Чим же?

ФЕЛІКС. Собою.

КРІСТІНА. Ось бачиш.

ФЕЛІКС. Чому?! Ну, чому Я — це завжди тіло?! Чому жінка завжди думає, що її єдина цінність — це тіло.

КРІСТІНА. Ти задаєш це питання мені? Ти? Той, хто схибнувся на сексі?! Ти, той хто трахає мене щодня по кілька разів?! І ти смієш говорити про щось інше?!

ФЕЛІКС. Господи! Ти нічого не розумієш!

КРІСТІНА. Так! Не розумію! І не хочу. Я хочу спокою. Я втомилась від твого самокопання. Віднині задовольняй себе сам. Чи он Ольгу попроси. Бувай, любий. Я пішла (виходить).

ФЕЛІКС. Ти нічого не зрозуміла.

Пару хвилин Ольга та Фелікс сидять мовчки.

ОЛЬГА. Мабуть, мені варто піти.

ФЕЛІКС. Для чого?

ОЛЬГА. Не ображайтесь. Ви класний хореограф, але я не хочу розбивати вашу сім’ю.

ФЕЛІКС. Розбивати сім’ю? Дурненька. Сім’ю неможливо розбити. Вона є незалежно ні від чого. Просто є.

ОЛЬГА. Але я не хочу так. Ви робите боляче дружині, і я у цьому винна.

ФЕЛІКС. Ні. Ми дійдемо з тобою до кінця. Інакше все було даремно.

ОЛЬГА. Ви про кастінг?
ФЕЛІКС. До чого тут кастінг? Ти повинна навчитись танцювати. Розумієш? Ти вже на шляху до цього. Ще трішки, і твоє тіло перестане брехати. І тоді воно почне говорити! Тоді, і лише тоді все почнеться!

ОЛЬГА. Я не можу зрозуміти…

ФЕЛІКС. Не намагайся зрозуміти. Просто відпусти себе. Хай твої думки стануть твоїми рухами. Не бійся нічого. Просто не бійся. Ходімо. Ходімо танцювати.

ОЛЬГА. Я…

ФЕЛІКС. Не треба! Просто ходімо… (виходять).

КАРТИНА 5

В кімнаті Фелікс. Нерішуче заходить Крістіна. В руках у неї пакунок.

КРІСТІНА (тихо). Привіт. Я прийшла поздоровити тебе з днем народження. Це мій подарунок. (Протягує пакунок.)

ФЕЛІКС. Дякую.

КРІСТІНА (нерішуче). Послухай, Феліксе, давай забудемо всі дурниці…

ФЕЛІКС. Для чого?

КРІСТІНА. Я люблю тебе. Просто люблю. Невже ти цього не розумієш?!

ФЕЛІКС (розгортає пакунок). В дитинстві я цілий рік мріяв про цю мить — мить розгортання пакунку з подарунком… Що там?.. Светр? Теплий білий светр…

КРІСТІНА. Тобі личить біле.

ФЕЛІКС. Дякую, дякую, моя мила дружино. Я одягну цей светр і буду носити його, наче прапор кохання!

КРІСТІНА. Блазнюєш?

ФЕЛІКС. Мабуть. Зрештою — яка різниця?

Мовчки сидять поруч.

ФЕЛІКС. Завтра у Ольги кастінг.

КРІСТІНА. І вона поїде від нас?

ФЕЛІКС. Звичайно. А ти думала, я хочу залишити її назавжди?

КРІСТІНА. Ну… я… не знаю…

ФЕЛІКС. Ти помилилась. Я зробив спробу. Але все це виявилось химерою.

КРІСТІНА. Про що ти говориш?

ФЕЛІКС. Я хотів навчити її жити танцем, і вона майже змогла це. Майже…

КРІСТІНА. Що сталось?

ФЕЛІКС. Нічого. Просто я не зміг зупинити цю війну. Війну людини з власним тілом.

КРІСТІНА. Я нічого не розумію.

ФЕЛІКС. Ми заганяємо своє тіло в клітку. Ми ховаємо його бажання, і боїмось їх. Ми не можемо бути щирими, і цей фальш робить фальшивим усе.

КРІСТІНА. Що все?

ФЕЛІКС. Все! Танець! Почуття! Кохання!

КРІСТІНА. Але чому саме Ольга? Чому стільки надій ти поклав на неї?

ФЕЛІКС. Не знаю… Просто здалось… Чекай… ще є шанс… Крістіно, допоможи мені… Зроби мені подарунок… На день народження… Я дуже прошу тебе…

КРІСТІНА. І що я маю зробити?

ФЕЛІКС. Переспи з Ольгою!

КРІСТІНА. Що?! Зовсім здурів? Ти знову?!

ФЕЛІКС. Мені це дуже важливо. Я дуже тебе прошу. Дуже!

КРІСТІНА. Але ж я… Я не можу… Ні, це дурня… І вона не захоче…

ФЕЛІКС. Вона захоче… Почекай… Зараз… Ольго!.. Ходи сюди!..

Заходить Ольга.

ОЛЬГА. Ви кликали?

ФЕЛІКС. Так. Послухай. Ти хочеш пройти кастінг?

ОЛЬГА. Звичайно.

ФЕЛІКС. Бачиш телефон? А це записник. Я тобі не казав раніше. Продюсер мюзиклу — мій друг. Мені варто подзвонити…

ОЛЬГА (радісно). Супер! Але… Скільки це буде коштувати?

ФЕЛІКС. Багато.

ОЛЬГА. Скільки?

ФЕЛІКС (після паузи). Ти маєш переспати з Крістіною. Тут і зараз.

ОЛЬГА. Що?! Я не лесбіянка!

ФЕЛІКС. Твоє право! Але це ціна дзвінка.

ОЛЬГА. І ви подзвоните?

ФЕЛІКС. Зразу ж…

ОЛЬГА. Добре… тільки Крістіна…

ФЕЛІКС. Вона згодна.

ОЛЬГА. Для чого це вам? Для збудження?

ФЕЛІКС. Ні. Це моя війна. Після цього і подзвоню, і ми зробимо з тобою номер, справжній номер! Я зможу перемогти!

ОЛЬГА. Але ж номер уже є?

ФЕЛІКС. Ні! Це так — підробка…. Зроби це. Давай разом переможемо!

ОЛЬГА. Добре. Якщо ви подзвоните… (Крістіні) Ходімо… Спробуємо…

КРІСТІНА (Феліксу). Ні, зажди, я не казала, що буду…

ФЕЛІКС. Ти мене більше не любиш?..

КРІСТІНА. Люблю… навіть такого, але це не значить…

ФЕЛІКС. Значить, це багато значить для мене… Зроби це заради мене…

Виходять. Фелікс бере трубку. Набирає номер.

ФЕЛІКС. Привіт, мамо. Як ти? В мене все добре. Вибач, не зміг заїхати. Заїду на днях. Вибач, поспішаю. Бувай!

Далі ми бачимо все немов окремі епізоди стоп-кадри. Фелікс біля дверей кімнати Ольги. Фелікс і Ольга дивляться один на одного. Ольга танцює. Переможний крик Фелікса. Тиша. Темрява.

КАРТИНА 6

Кухня. На кухні Крістіна. Вона палить. Заходить Фелікс.

ФЕЛІКС. Де Ольга?

Крістіна мовчки протягує папірець.

ФЕЛІКС. Що це?

КРІСТІНА. Записка. Послання.

ФЕЛІКС (читає). «Вибачте. Я знаю, що ви в цьому не винуваті, але… я нарешті зрозуміла, що ви хотіли довести. Я зрозуміла, але це зламало все. Я йду звідси. Ви виграли свою війну. Але зрозумійте — неможливо зробити танець життям. Неможливо зробити ілюзію правдою. Це руйнує й ілюзію, і правду. Ще раз вибачте. Ольга». Каву будеш?

КРІСТІНА. Ні. Я вже пила… Ну що, ти закінчив свою війну?

ФЕЛІКС. Не знаю…

КРІСТІНА. Треба з’їздити до твоєї мами на могилу. Завтра річниця.

ФЕЛІКС. Так. З’їздимо. Звичайно.

КРІСТІНА. Фелікс, я… я вирішила, що нам краще розлучитися…

ФЕЛІКС. Що?!.. Чому? Тобі було краще з нею?

КРІСТІНА. Ні… З чоловіком краще.

ФЕЛІКС. Тоді що сталося?

КРІСТІНА. Я так більше не можу.

ФЕЛІКС. Тобі погано зі мною?

КРІСТІНА. Ні, добре… Але мені погано з собою… коли я з тобою.

ФЕЛІКС. Я не розумію тебе…

КРІСТІНА. Ніколи, ніколи не розумів… Тобі потрібна війна, а я втомилась від неї. Вона мене руйнує. Я хочу миру…

ФЕЛІКС. У кожного своя війна. І воювати на самоті ще важче…

КРІСТІНА. Нічого, я сподіваюсь знайти союзника.

ФЕЛІКС. І до кого ти хочеш піти?

КРІСТІНА. Я? Поки ні до кого… Це ти маєш піти…

ФЕЛІКС. Я? Чому це я?

КРІСТІНА. Бо ти програв свою війну… Пий каву, вона захолоне…

ФЕЛІКС. ( випиває одним ковтком каву). Я ще нічого не програв, це ти здалася…

КРІСТІНА. Побачимо…

Фелікс підводиться, різко скривився, похитнувся і впав на підлогу. Крістіна дивиться на нього, потім підходить, перевіряє пульс на руці, кидає руку, встає.

КРІСТІНА. Війна не буває без жертв…

ЗАВІСА