Регіональний театр20 ноября 2008
Бліц-нариси та досьє
Автор ─ Волошина Лілія
Дніпропетровськ
Театр „Крик”.
Досьє Статус: Муніципальний український театр одного актора
Рік заснування: 1989
Місце заснування: Дніпропетровськ
Засновник, художній керівник, єдиний актор: Михайло Мельник
Михайло Мельник. Досьє
Рік і місце народження: 1957, Сумська область
Освіта: Київський державний інститут театрального мистецтва
Акторський досвід: Дніпропетровський театр ім. Тараса Шевченка
Авторський проект: театр одного актора «Крик»
Звання: заслужений артист України з 1994 року
Постановки: «Лоліта» (В. Набоков), 1993 рік; «Парфумер» (П. Зюскінд), 1995 рік; «Гріх» (М. Коцюбинський), 2004 рік
Нагороди: «Золотий витязь» ─ Мінськ, 2005, «Золотий витязь» ─ Москва, 2006
Театр одного актора «Крик» існує у Дніпропетровську вже більше двадцяти років, стільки ж у ньому працює його засновник і єдиний актор ─ Михайло Мельник. Однією з найбільш вартісних вистав «Крику» є постановка «Мутація».
«Мутація» ─ це історія про пошук істини. Її герой ─ вчений, заглиблений у досліди ─ замкнений, розчарований і самотній. В юності його жорстоко відштовхнули, насміявшись над його прагненням любові. З відразою до жінок і з неприязню до чоловіків, він зробив свій вибір ─ смерть, після якої потрапив у інший світ, інший вимір, де все подібно до раю. Тут ідеальні люди ─ білі трикутники зі скляними очима ─ позбавлені всіх своїх вад в ідеальному світі без протиріч і конфліктів. Саме тут герою вдається збагнути, що є коханням, а, збагнувши, зруйнувати рай.
Він надягнув білу маску і під супровід зловісної музики станцював свій ритуальний танець: з кожного білосніжного трикутника він вийняв чорні трикутнички, вдягнуті у протигази ─ символи спустошеного антигуманістичного, позбавленого сенсу і любові життя ─ образи катастроф і війн. Вони нудьгували, він дав їм те, чого вони прагнули ─ трагедії, показавши, як легко себе знищити. Алкоголь, наркотики, секс, СНІД ─ втеча від себе ─ людство одягає маски, а скляні очі райських людей сповнюють сльози. Любов ─ основний стрижень людської сутності, загублений у чорному фарсі ненависті, страху, невдячності, байдужості. Люди перестали любити, але найгірше те, що подібно до головного героя, вони втратили віру у те, що любов можлива.
Дніпропетровський театральний коледж
Досьє
Статус: обласний театрально-художній коледж
Рік заснування: 1939
Спеціалізація: актори драматичних і лялькових театрів, хореографи, художники, дизайнери
Не перше десятиліття привертає увагу Дніпропетровський театральний коледж. Серед випускників цього закладу — Н. Кудря (Театр російської дрми театр ім. Лесі Українки), В. Горянський, О. Тритенко (Київський державний академічний театр драми та комедії на Лівому березі Дніпра). Зараз у коледжі працюють над двома важливими виставами «Три сестри» А. Чехова, «Мертві душі» Гоголь/Булгаков.
Вінниця. Вінницький музично-драматичний театр
Досьє
Статус: Вінницький академічний музично-драматичний театр ім. Садовського
Рік заснування: 1920
Засновник: Гнат Юра
Художній керівник: Віталій Селезньов
Диригент: Олена Близнюк
Балетмейстер: Діана Калакай
Хормейстер: Оксана Марчук
«Лісова пісня» на сцені Вінницького академічного музично-драматичного театру у режисурі Т.Д. Славінської ─ це оригінальне прочитання класичного, хрестоматійного твору Лесі Українки. Мінімум тексту, музика етно-хаус гурту «ДахиБрахи» і динамічна хореографія ─ «Лісова пісня» перетворилася на «Лісовий танок» ─ своєрідний пластичний етюд за мотивами фольклорно-поетичного твору.
У виставі прекрасно заповнено простір: граціозні мавки, лісовики, водяники і русалки з’являються, зникають, рухаються, створюючи ефект лісового руху, постійної присутності енергій і містичних сил.
Мавка (Остапчук) є образом поезії, скорботи і любові. Легка, прозора, трагедійна — вона з початку постановки втілює передчуття біди. В статичній сценографії рухається «жива» світла тканина ─ матеріалістичне втілення всього ірраціонального. З появою «Того, хто в скалі сидить», тканина змінює свою світлу сторону на чорну, відділяючи світ живих і мертвих, реальність і поезію, смерть і безсмертя.
Освітлена єдиним променем, Мавка лишається на сцені сама ─ самотня у свої любові і осяяна нею ─ образ, що уособлює брак гармонії в світі і поміж людьми, висловлюючи водночас гірку принадність людського страждання.
