Особам до 18 вхід заборонено. Альтернативний польський театр SUKA OFF^{30 марта 2009}

Текст Вікторії Миронюк

В тій точці виснаження, до якої дійшло наше сприйняття стало цілком зрозуміло, що потрібен перш за все театр, який нас розбудить: нерви і серця.

Антонен Арто «Театр і жорстокість»

SukaOFF:

Театр Suka OFF є скандальною польською групою, їх творчість балансує на межі «звичайного вибрику молодих перформерів, які роблять собі ім’я» і «бажанні щось донести за допомогою брутальної девіантної естетики». Цей театр не має стаціонарного майданчика, знаходиться в площині авангарду і виходить за межі мистецтва, стимулюючи його подальший розвиток. Те, що колись вважалось неприпустимим (згадаймо хоча б прем’єру „Свята весни“ Дягілєва у 1913 році чи перші виставки імпресіоністів), зараз вже є класикою, яка надихає багатьох послідовників. Діяльність авангардних груп у мистецтві активно викриває наявність прихованої цензури в так званих „демократичних“ суспільствах. Цензура у вигляді церковної моралі, традиціїй та норм поведінки постійно загрожує сучасним Художникам. Ці бастіони „правильної поведінки і хорошого тону“ тримають гостро наточені сокири, готові в будь-який момент відтяти все „зайве“ і незрозуміле.

Вистави Suka Off проходять в приватних помешканнях, бо польські чиновники, обтяжені консерватизмом католицької моралі забороняють цьому театру виступати на відкритих сценах. Зате їх перформансів потребують сцени Європи, Японії, Чилі, Аргентини, Бразилії, куди групу постійно запрошують. Побачити на їх квартирних перформансах можна приблизно таке:

„Посеред кімнати двоє людей: дівчина і хлопець. Дівчина повільно робить надрізи лезом на руці перформера, чекаючи, поки його тіло заллє його ж кров. Після чого він вколює собі в сідницю розчин героїну і починається акція“.

SukaOFF

Засновником та координатором (не режисером) групи з 1995 року є Пьотр Венгжиньські. Команда складається з чотирьох молодих людей із Катовіц, які, окрім перформативних акцій, займаються відеоартом, інсталяціями, фотографією та дизайном.

Маніфест-програма театру:

Акції групи Suka Off зосередженні на:

— спробах визначення «третьої статі» через стирання індивідуальних рис сексуального коду чоловіка та жінки;

— критиці людської природи: жорстокість і страх як віруси цивілізації показані за допомогою синтетичних речовин

— рідкого латексу, акрилу;

— пошуці альтернативних і радикальних форм комунікації живої матерії тіла і електронного обладнання;

— постіндустріальній естетиці: «зіткнення» людського тіла і матерії міста: сталь-бетон-алюміній-силікон.

SukaOFF

Тіло як твір мистецтва:

Молоді люди визначають своє мистецтво на межі театру і перформансу. Група не є першопрохідцями у використанні і вивченні брутальної тілесності: французька перформерка Orlan піддавала своє тіло багатьом пластичним операціям, прагнучи підірвати стереотипні норми краси. Схожу проблему вирішувала англійська феміністка Джо Спенс, яка використовувала фото свого понівеченого раком тіла як модель конструювання суспільних проекцій. Тіло як символ впливу ідеологій показувала у деяких своїх перформансах Марина Абрамовіч. Актори Лабораторії Єжи Гротовського після багатогодинних фізичних катувань вживали наркотичні засоби, щоб розширити межі своєї свідомості і позбутися психічних бар’єрів у шляху до «повного оголення». Тобто, експерименти з тілом вже з 60-х років були яскравим виразником конфлікту між суспільством, владою і людиною.

SukaOFF

Suka Off враховує всі попередні практики, концентруючись в основному на тілі як на готовому творі мистецтва, сенс якого можна зрозуміти тільки через безпосередній контакт. Що значить безпосередній контакт? Це і досвід глядача, який набирає в пластиковий стакан кров із актора-перформера, і відчуття болю-огиди, яке виникає у публіки при спогляданні уколів, ударів електричного струму, що пронизують тіло акторів. Тіло постає як посередник у конфлікті між світом і людиною, тому його досвід болючий та сповнений страждань.

Група SUKA OFF відкриває нову глядацьку чутливість, що притупилася в розважально-комерційному театральному середовищі. Їх творчість є своєрідним втіленням ідей театру жорстокості Антонена Арто. За Арто, фізичне в театрі, мало би замінити фальшиву психологічність західного театру. Він вважав, що «єдине, що справді діє на людину — це жорстокість. Театр повинен бути відновлений саме завдяки ідеї дії, яка доведена до крайності і свого логічного кінця»[1]. На сцені в театрі жорстокості мала створюватися реальність, яка випалює у глядача в свідомості глибокі рани, гострими образами-шоками врізається в пам’ять. Ця реальність — синтез снів-образів, в які можна повірити лише за допомогою жаху та насильства.

SukaOFF

Репертуар:

Зараз SUKA OFF пропонує глядачам сталий репертуар, який складається з чотирьох вистав-перформансів:

CLONE FACTORY — зображує лабораторію, в якій із людського тіла, що є гірким образом сучасного мікрокосмосу, створюють клони. Над клонами проводять всілякі експерименти сексуального та медичного характеру.

FLESH FORMS — серія жорстоких картин, що показують природну бісексуальність статі. У перформансі проколюють тіла, показують сексуальні ігри, все це підтримується аудіо-відео інсталяціями та музикою.

deuSEXmachina — перформанс зображає фабрику, яку заводять фізичні рухи глядачів та акторів-перформерів. Назва є грою слів: в грецькому театрі існував принцип завершення вистави, коли конфлікт вирішували боги, або доля — deus ex machine (бог з машини).

BLACK FACTORY — історія фабрики та її працівників. На фабрику приходить новий працівник, який поступово пізнає всі фази виготовлення продукції. Потім виявляється, що він сам є продуктом виробництва фабрики, а сама фабрика моделює поведінку сучасної людини.

WHITE ROOM — наймасштабніша акція групи, в якій актори створюють апокаліптичне місце, де тіло виконує роль резервуару. За допомогою больових засобів перформери позбуваються зайвих відчуттів. Глядач у цьому перформенсі є вуаєристом, що нахабно підглядає за діями перформерів.

SukaOFF

[1] Антонен Арто. Театр и жестокость.