Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

Відкрили. Перші фото з Гогольфесту

фото Repor.to

Ангар електромеханічного заводу на видубичах, розвітражований настінними малюнками та відео-артом, вмістив чимало охочих до сучасного мистецтва. Увесь простір промзони був залучений до процесу мистецької трансформації. Химерні постаті у весільних сукнях, які обліпили дерев’яні подіуми, танці під дощем, інопланетні гомункули, що хаотично пересувалися заводом, тематичні інсталяція на кожному кроці. Ну і, звісно, ні Бог, ні Цар, ані Герой — металевий Гоголь власною персоною у сяйві софітів та золотому пилу.

Ще одним дійством відкриття був перфоменс, який поєднав у собі музичне і кіномистецтво. Національний центр Довженка та Коло. Дзиґи презентували стрічку Миколи Шпиковського «Хліб» (1929). Фільм дивилися не лише прихильники авангардного українського кінематографу, а й шанувальники творчості гурту Port Mone. За словами організаторів, показ стрічки був прем’єрним, адже вона довгий час була заборонена радянською владою.

Хто волів спокою, мав можливість відвідати відкриття академічної сцени «Музичний неф» — виступ проекту Duo nostri temporis від одного з найбільш знаних експериментаторських ансамблів «постакадемічної музики» Ensemble Nostri Temporis. Виконавці представили концептуальні дуети різних комбінацій (флейта, кларнет, фортепіано). Поринути у роздуми над тонкощами «піанісимо» слухачам не завадило навіть сусідство «гучної» вуличної сцени.

В рамках відкриття також відбувся резонансний перфоменс «Ka te t’ ui» від Poema Theatre під керівництвом хореографа Валентина Цзин. Перед акторами стояло завдання через хореографію та імпровізацію показати ірреальний світ, який складається з ритму, кольору, світла та звуку. «Ka te t’ ui» — гротеск, що жадає вбити старий світ і відкрити невичерпний простір.
Другие статьи из этого раздела
 → ←

  • Індійський театр. Краєм ока

    Вуличний ляльковий театр в Джайпурі, штат Раджастан, Індія.Таких лялкових театрів в Індії на вулицях безліч, маленькі вистави тривають по 10–15 хвилин, глядачі кидають гроші після завершення

  • Театральная фотография. Серия: Львов

    Театральная фотография — это отдельный мир. Театр, словно специально создан для фотосессии: отстроены мизансцены, выставлен свет, загримированы и одеты в костюмы красивые актеры. Но все же, поймать жизнь, в этом специально сделанном мире очень не просто. Мы представляем подборку работ львовского фотографа Азизы Сирооченко с разных спектаклей львовских театров.

  • «Бесхребетность. Вечер для людей с нарушеной осанкой»

    Спектакль-шарж на современную офисную жизнь, подчиненную власти местного бога — Шефа. Выстроен на использовании медиа-технологий — актеры статичны, играют на камеру, оставляя зрителя на едене с экраном — символом унификации и отупения личности. Театр ДАХ, режисер Влад Троицкий

  • «Хвала Еросу»

    «Хвала Еросу» — філософський банкет на тему любові, сповнений еллінської еротичної відвертості. В основі — Палтонівський «Бенкет»

  • Читка «Смешанные чувства» Наталии Ворожбит в  «Молодом»

    В рамках новоиспеченного театрального фестиваля современной драматургии при  «Молодом театре»«Дом Химер» 8 сентября прошла читка пьесы Наталии Ворожбит в постановке Станислава Мойсеева «Смешанные чувства». Это уже второе чтение пьесы в театре, первое прошло на закрытии драматургического фестиваля «Неделя актуальной украинской пьесы» 17-го мая 2011-го года. Станислав Мойсеев так увлекся текстом, что у него получился без пяти минут спектакль, эскиз постановки

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?