Андрій Май покаже одразу дві документальні прем’єри30 марта 2015

 

4, 5 квітня, 18.00

LOFT 31 (вул. Нижньоюрківська, 31)

 

Столичні глядачі вже мали змогу переглянути першу виставу театрального диптиху у форматі work-in-progress в рамках III Міжнародного фестивалю «Документ». Також «секретна» презентація свідоцького проекту «ато» пройшла 23 березня цього року у московському Театрі.doc.

4 квітня

«Кордони і відстані» — міжнародна мультимедійна ко-продукція фестивалю «Документ» (куратори — Андрій Май та Катерина Бабкіна, Київ), театру «Post» (режиссер — Дмітрій Волкострєлов, Санкт-Петербург), Театру.doc (Москва), Хельгард Хауг та Rimini Protokoll (Берлін). Вистава створена за підтримки Інститута Гете в Україні. Актор Олексій Доричевський проведе глядачів шляхом трансформацій від окупованого Криму і його сьогоднішніх мешканців до свідоцтва німкені, яка мала летіти сумнозвісним Боінгом MH17 з Амстердаму. Ця вистава документалістів декількох країн на тему розуміння й сприйняття національних кордонів і культурних відстаней, релігійних бар’єрів, перетину особистих меж і географічних кордонів, відстаней між подіями в часі, людьми в соціумі, різними точками зору.

5 квітня

«ато» – документальний текст на основі інтерв'ю зі штатним психологом Міністерства оборони України Олексієм Карачинським, який працював з бійцями української армії в найгарячіших точка антитерористичної операції. Як документальне свідчення, матеріал позбавлений будь-якої пропаганди.

«25-річний психолог (а вони в дефіциті, бо хто ще кілька років тому думав про війну?) відправляється на передову працювати з військовими з пост-травматичним синдромом. Але сам цей синдром і отримує. Його мова — мова людини, травмованої буденним жахом війни. Не можеш змінити реальність — треба про неї свідчити». Міхаіл Угаров, художній керівник Театру.doc

Організатори показів наголошують, що збори від вистав підуть на лікування бійців АТО.

Подробиці та акредитація преси: bordersanddistance@gmail.com.


Другие статьи из этого раздела

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?