Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

«Лабораторія деколонізації»

НЦТМ ім. Леся Курбаса в рамках наукової теми «Театр в умовах деколоніального повороту». запрошує до участі у освітньому проекті

 

Лабораторія досліджує емансипаторний потенціал деколонізації тіла-свідомості та освіти/знання. Визволення естезису, як вихід за межі естетичних/моральных дихотомій -- правильно - не правильно, добре - погане, цікаве - нецікаве, красиве - некрасиве і т.д. Нас цікавить ідея деколонізації тіла-свідомості, емансипація мислення про тіло/тілом. Як можна думати про тіло, уникаючи (пост-)колоніальної дихотомічної моделі -- суб'єкт (той, що пізнає) - об'єкт (те, що пізнається)? Як можна мати справу з тілом поза межами ідентичностей: фізично-біологічної та соціальної/сексуальної? Тривалість проекту грудень 2013р. - травень 2014р.

Лабораторія деколонізації починається в неділю, 1 грудня, о 17:00 у приміщенні НЦТМ ім.. Леся Курбаса (Володимирська, 23 В) Заняття проводитимуться два рази на тиждень у постійній групі. Одноразове відвідування неможливе. Дедлайн для написання есе 29 листопада.

Теми - емансипація глядача, визволення естезису, деколонізація тіла-свідомості та освіти/знання. Бажаючі мають написати есей на запропоновану тему. Про деталі участі у проекті пишіть e-mail: actualdance@gmail.com


 
Другие статьи из этого раздела
 → ←

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?