Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

Антон Романов поставив «Дім на кордоні» про Україну22 января 2015

 

22,27 січня, 19.30

мікросцена театру «Сузір’я» ( вул. Ярославів Вал, 14-б)

Художник по світлу: Дмитро Захоженко

Режисер-постановник: Антон Романов

Говорити про те, що болить – страшно і непросто. Ми не мовчимо про наше сьогодення. Ми говоримо! Говоримо мовою театру, – режисер, Антон Романов

Антон Романов (20 березня 1985) із Сімферополя, змушений був покинути Крим через окупацію півострову. Творчий шлях Антон починав з «Театром на Москальці», а з 2003 по 2014 – режисер театру-студії «МИ», котрі виконували важливу функцію в театральному просторі як найяскравіші експериментальні сцени в Сімферополі, і в цілому в Криму.

Наприкінці 2014 року у Київській театральній майстерні "Сузір'я" Антон розпочав роботу над виставою за кіноповістю С. Мрожека «Будинок на кордоні». Ця постановка є спробою кримського режисера-біженця осмислити сучасний, історичний для України, період.

Кіноповість Славомира Мрожека «Будинок на кордоні» опубліковано 1967 року. І нині, коли минуло майже півстоліття, текст не тільки не втратив своєї актуальності, а й набув нового змісту. Автор описує події окупації та розподілу Польщі 40-х років, котрі співзвучні з українським сьогодні.
Другие статьи из этого раздела
 → ←

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?