Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

Київські глядачі побачать нову оперу «Коріолан»18 октября 2014

 

29 листопада о 19.00

Центр культури та мистецтв «КПІ»

 

Цей драматичний твір був вибраний невипадково. На думку режисера і керівника проекту Влада Троїцького, більш актуальний і болісний текст для постановки у театрі сьогодні знайти складно. В основі трагедії Шекспіра – життєпис давньоримського вождя Гая Марція Коріолана, зі змалюванням політичних інтриг та бунту народу проти свого лідера. «Коріолан» дуже актуальний сьогодні. «Це такий гадючник, умовно "кулуари Верховної Ради"», - коментує Влад Троїцький.
«Нова опера» сьогодні — популярний у всьому світі жанр. В епоху поглиблення зв’язків між різними видами мистецтв такий музично-сценічнний твір стає як ніколи актуальним, викликає інтерес як у публіки, так і у постановників. В Україні, натомість, опера до цього часу не звертала на себе належної уваги композиторів та режисерів.
Музичну палітру опери утворюють поєднання тембрів акустичних інструментів та електроніки, академічної та народної манер співу, складних гармоній та сучасних драйвових ритмів. При роботі над оперою київські музиканти шукали принципово новий стиль, нову музичну мову.

 

«Я давно думаю про необхідність розвивати нову академічну музику. Обіцяю: «Коріолан» звучатиме по-справжньому цікаво і сучасно», - каже Влад Троїцький.
Другие статьи из этого раздела
 → ←

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?