Дмитро Богомазов поставить «Наше містечко»13 декабря 2014

 

14 грудня, 19.00, ТЮГ на Липках

Режисер-постановник: Дмитро Богомазов

Сценографія та костюми: Петро Богомазов

Музичне оформлення: Олександр Курій Олексій Петрожицький

 

Якщо вдаватися до сценічної історії цієї п’єси, то вона й не надто  широка, але таїна в  тому, що майже  кожна постановка п’єси «Наше містечко» була успішною. Її автор Торнтон Вайлдер володіє унікальною майстерністю – відтворювати події  поза часом. Тут мінімум реквізиту і необмежений сценічний простір. Актори здебільшого зображують уявне середовище, а глядач губиться в здогадках – чи це реальне життя двох родин маленького містечка Гроверс-Корнерса, чи це прийом «театр у театрі». Торнтон Вайлдер використовує узагальнені, архетипні уявлення про родину на прикладі якої простежується  об’єктивна картину світу. Життя змінюється смертю, а потім знову хтось народжується, і все по колу. В цих відомих істинах стільки правди,  простоти і жодних амбіцій когось повчати. Тим не менше, вони проникають у серце, хвилюють, змушують ще довго розмірковувати про світобудову.



Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?