Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

ПІВОНІЄВИЙ ЛІХТАР театру «І люди, і ляльки»

У рамках арт-фестивалю міст України «МЛИН»

 

14 листопада о 19.00

Київський академічний Молодий театр

Камерна сцена

Автор ідеї, режисер-постановник: Олег Новохацький,

Костюми: Олена Городецька.

 

В часи осінньої негоди в Японії театри не працювали, дістатись до них було неможливо через негоду та холоднечу. Тому багаті самураї та вельможі для розваг запрошували до своїх домівок видатних акторів японських театрів. У такий спосіб з'явились такі оповідання, як "Півонієвий ліхтар", які передавались із вуст у вуста протягом багатьох століть. Кожне слово цього оповідання народилось завдяки театральному досвіду, акторській майстерності, які удосконалювались з покоління в покоління. Молодий самурай Хагівара та його приятель потрапляють в дім багатого самурая Індзімо Хайзаймона. Хагівара зустрічається поглядом з дочкою Індзімо О'цую і між ними спалахує фатальне кохання. "ПІВОНІЄВИЙ ЛІХТАР" – це моновистава, де один актор Олександр Панчук читає від автора і виконує усі десять головних і другорядних ролей, миттєво перевтілюючись у молодого вельможу Хагівару, його кохану О'цую, батька-самурая, слугу, дідуся-лікаря чи мудрого настоятеля храму. Переплетіння любовної історії з елементами трилера та іншими незбагненними фантазіями – все тут логічно, естетські вишукано та емоційно-вражаюче.


 
Другие статьи из этого раздела
 → ←

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?