Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

В Києві покажуть прем'єру Олега Ліпцина «Підпілля» за повістю Ф. Достоєвського12 сентября 2015

 

13-15 вересня

Дім освіти та культури «Майстер Клас» (вул. Лаврська, 16 А)

Режисер: Олег Ліпцин

Актори: Анна Любарська, Олег Ліпцин

Музика: Й. С. Бах, Г. Малер, Д. Лігеті, грузинські народні пісні

Розклад показів:

13 вересня - 14:00

14 вересня - 19:00

15 вересня - 19:00

 

Після останніх подій в Україні Олег Ліпцин переосмислив виставу «Записки из подполья», поставлену в США. «Я вперше відчув художній матеріал як безпосередню реакцію на події, як можливість відповісти на сьогоднішні наші — загальнолюдські — дії та вчинки». Цього разу режисер присвятив виставу іншій темі — «ірраціональному підпіллю, що знаходиться в кожній людській душі, прихованому в кожному із нас глибокому протиріччю між індивідуальною свободою і прагненням добра і спільного блага».

«Уперше я підступився до «Записок з підпілля» вісім років тому — в 2007 році, в Сан-Франциско. Я створював спектакль англійською мовою з активним залученням новітніх комп’ютерних програм і живих проекцій. Мені тоді дуже хотілося пояснити американцям, що не можна все вимірювати вигодою, профітом, що жива людина більша, складніша і більш непередбачувана за цей меркантильний двигун західної цивілізації», – розповідає Олег Ліпцин.

«Спектакль був відіграний в Америці в 2007-2009 роках і навіть трохи мені набрид — вичерпав свою внутрішню енергію, став поступатися новим, більш свіжим смислам і відчуттям від життя. Здавалося, я назавжди розлучився з парадоксалістом Достоєвського...».
Другие статьи из этого раздела
 → ←

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?