На «Книжковому Арсеналі» покажуть мультимедійну виставу за участі Андруховича11 мая 2017

 

17 травня 2017, 19:00, зал «Фарби»

Ідея: Юрій Андрухович / Тетяна Терен

Режисура: Оля Михайлюк

Організація: агенція «Артполе»

Менi подобається саме цей початок. Менi подобається, що українська література починалася нiби жартома — як чиста забава для кола найближчих друзiв та щопонедiлкових гостей, котрi збиралися в полтавському домi Котляревського на винятково щедрi прошенi обiди. Десь, вочевидь, поміж смакуванням наливок, розкурюванням сигар і грою в традиційні бостон чи віст знаходилося місце для читання вголос усе нових і нових уривків. «Енеїда» писалася за принципом to be continued — від прийняття до прийняття, від однієї публічної нагоди до іншої. Це був досить тривалий у часі проект довгих двадцять шість років. Юрій Андрухович

Наразі невідомо, скільки триватиме робота над «мультимедійним колажем з елементами лекції (Юрій Андрухович), концерту (Марк Токар/Віктор Новожилов) та банкету (vj-група Cube та всі-всі-всі)», але вже на відкритті Книжкового Арсеналу Юрій Андрухович читатиме лекцію, уривки з «Енеїди» та власні вірші. Музиканти й відеохудожники, що супроводжуватимуть у «безкінечну подорож», обіцяють симбіоз різних стилів і епох. Враховуючи, що настоянки будуть справжніми, є надія, що всім присутнім вдасться потрапити на вечірку до Енея і Дідони.

Наша Енеїда це синтез і поєднання слів, їхніх значень і звучань, візуальних та музичних образів, «низького й високого штилів», бароко з електронікою, класицизму з мінімалізмом, Баха з Токарем. Як усе це поєднається — невідомо. Тому, як завжди з радістю, готуюся до того, до чого підготуватися насправді не можна. Але можна перечитувати Котляревського, переслухувати улюблену арію Дідони й переписувати власні рядки для альтернативних форм їхньої подачі. Публіку ж запрошую взаємодіяти і частуватися. Юрій Андрухович.



Другие статьи из этого раздела

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?