Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

«Театр Переселенця«поставив виставу*18+ за п'єсами Максима Курочкіна11 апреля 2017


17, 18 квітня, початок о 20:00

Центр сучасного мистецтва «ДАХ» (вул. Велика василькывська, 136)

Автор: Максим Курочкін

Режисер-постановник: Георг Жено

Режисерка: Євгенія Відіщева

Художниця: Софія Дорошенко

Продюсер проекту: Олександр Фоменко

Проект «Театру Переселенця» та «Інституту Драми» «Водка.Єбля.Телевізор» втілює на сцені п’ять коротких п’єс драматурга Максима Курочкіна («Очікуючи на детальний глобус», «Вимикач», «Майже Айвазов», «Абрау-Дюрсо», «Водка. Єбля. Телевізор»). Режисер Георг Жено нехтує у виставі прийомами псевдо-психологічного театру, відмовляється від ролі дизайнера слів та проріджувача сенсів. Тому в результаті його формальних пошуків має залишитись досить стримана текстоцентрична вистава про киян минулого та їхні наївні сподівання на втечу від реальності.

Нагадаємо, що за межами теми ситуації на сході України, «Театр Переселенця» вже говорив про неповні сім’ї та долю дітей у них; про життя з маркером «віл-позитивний». Наразі театр вперше за свою історію виходить за межі документального методу та експериментує із художніми творами, зі справжніми п’єсами.

У виставі задіяні переселенці — учасники документальних вистав «Театра Переселенця» «Де Схід?» та «Миколаївка». Вони вперше вийдуть за межі власних історій, вперше працюватить з сучасною українською драматургією. Наразі їм допомагають професіонали: актриса театру «Золоті Ворота» Катерина Вишнева, актор Молодого театру та театру на Липках — Євген Бондарський та Олександр Фоменко — куратор волонтерських проектів «Театра Переселенця», актор, а віднедавна і режисер театру на Подолі.

Сцена з вистави. Фото Любові Дуракової Сцена з вистави. Фото Любові Дуракової
Другие статьи из этого раздела
 → ←

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?