Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

У Києві покажуть виставу про ніжність за творами Жадана29 октября 2014

 

Харків – Донецьк – Мінськ – Відень – Київ – Одеса

21 листопада, Київ, Fedoriv Hub

 

Текст/голос: Сергій Жадан

Танець: Андреа Марія Хандлер

Звук: Олексій Ворсоба / Влад Креймер

Відео: Микола Карабінович

Ідея: Оля Михайлюк

Проект «Розділові» задуманий як листування між Ним і Нею. За основу взяті поетичні твори Сергія Жадана з «Месопотамії» та інших збірок. Додається й кілька прозових фрагментів. «Його» тексти читатиме автор, Сергій Жадан. «ЇЇ» епізоди — графічні символи на екрані та contemporary dance. Упродовж твору Вони проживають найгостріші і найніжніші моменти, які завжди супроводжує музика. Музичну канву створюють акордеон, електро-скрипка та інші електронні інструменти. Поезія та музика звучатимуть, змінюючи та доповнюючи одне одного, надаючи твору та простору відкритості і непередбачуваності.

Партнери проекту: Австрійський культурний форум та Фестиваль відеопоезії CYCLOP, Фундація Дарини Жолдак.

Сергій Жадан: «Наш проект присвячений дуже тонкій та зникомій матерії — матерії ніжності. А про ніжність говорити настільки ж просто, наскільки й безсенсовно. Саме тому виникає спокуса в розмові про неї застосовувати не так слова, як окремі літери, не так музику, як окремі звуки, не так танок, як окремі рухи. Адже ніжність це і є окремі рухи». 
Другие статьи из этого раздела
 → ←

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?