Переселенці з Криму покажуть у Києві документальну виставу «Дерево життя»06 октября 2014


7 жовтня, 19:00


Соціально-політична вистава «Дерево Життя» створена на основі реальних подій в Україні сьогодні та думок і переживань вимушених переселенців, активістів, звичайних людей. Творча група проекту – переселенці з Криму та зони АТО, волонтери, а також небайдужі українці зі Львова, Чернівців, Києва. Даний проект реалізується Інститутом «Республіка» у співпраці з Центром Леся Курбаса та Домом освіти та культури «Майстер Клас».

Режисер – Галина Джикаєва, художній керівник театру-студії «Ми» та арт-центру «КАРМАН» (Сімферополь).

Сценарист – Леся Воронюк, українська письменниця.

Керівник та автор проекту – Юлія Федів.

Інформаційний директор – Олександра Скиба.

Вхід за запрошенням, яке можна отримати за адресою: secretariat.ZMP@gmail.com

Період, в який ми живемо, вирішальний. Кожен з нас робить вибір, від якого залежатиме наше завтра. Це момент істини, момент, коли раз і назавжди треба зрозуміти, ким ми хочемо бути і як далі хочемо жити.

Соціально-політичний театр, методика якого закладена у виставі, називає все і всіх своїми іменами. Може бути гостро і навіть боляче. Проте як і народження дитини, так і громадянина чи сильної могутньої країни – процес складний.

Формат соціально-політичного театру передбачає те, що в ньому беруть участь здебільшого непрофесійні актори. Це робить театр ще більш близьким до реальності, адже по суті люди проживають на сцені своє життя, діляться своїми життєвими історіями, які наповнені боротьбою і байдужістю, відчаєм і несподіваною відвагою, жахливими втратами, які переплітаються з народженням нового життя просто під кулями.

Мета даного проекту – не тільки постановка вистави як мистецького продукту, а й пошук шляхів вирішення проблем, з якими зіштовхуються українці сьогодні.



Другие статьи из этого раздела
  • Лекція про польський сучасний театр в  «ДАСІ»

    25 листопада в 19:00 в театрі «ДАХ», Червоноармійська 136  (м. Либідська) пройде лекція Бартоша Шидловського та Ігора Стокфішевського «Польща-Сцена-Суспільсвто». Лекцію презентує краківський театр Laznia Nowa, мова викладу — польська, переклад російською

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?