АЛЬБЕРТ, АБО НАЙВИЩА ФОРМА СТРАТИ

Літературно-музичний перформанс в Молодому театрі

 

21 лютого, 19:00

Юрій Андрухович текст, голос

Уляна Горбачевська голос

Марк Токар контрабас, голос

Анатолій Бєлов графіка

vj group CUBE відео

Віктор Новожилов звук

Оля Михайлюк ідея проекту

 

Юрій Андрухович: «вистава „Альберт" створена за моїм однойменним оповіданням, що колись увійде до збірки про видатних нечестивців усіх часів. У центрі нашого дійства — історія Альберта вироземського, шахрая і злодія. Щоб уникнути смертної кари, він погодився віддати душу дияволу, але підписана кров’ю угода чомусь не спрацювала — й певного осіннього дня року 1641-го його було привселюдно спалено посеред львівської площі Ринок. Історію Альберта ми намагаємося розіграти в дусі середньовічного мораліте, залишаючи у фіналі знаки запитання, що стають знаками надії».

Юрій Андрухович — письменник і перекладач, безпосередній учасник Станіславського феномену, який свого часу новою постмодерною формою підірвав загальне уявлення про українську культуру. Андрухович і надалі багато експериментує, часто проявляючись не лише як автор текстів, але і як співак, і як актор, що йому вдається. Вистава «Альберт, або найвища форма страти» за його новим твором — це гра слів, інтонацій, жестів, що виникає у відчайдушній, ризикованій і водночас гармонійній взаємодії з чудовими музикантами — контрабасистом Марком Токарем і співачкою Уляною Горбачевською. Виставу доповнює тонка, іронічна, пронизлива графікою Анатолія Бєлова, що оживає під час вистави завдяки роботі vj group CUBE. Аудіо-атмосферу дійства підтримує звукорежисер Віктор Новожилов. Автор ідеї проекту — Оля Михайлюк — обіцяє, що під час ГогольFestу особлива увага приділятиметься музичним та інтонаційним нюансам, на відміну від інших показів тут все буде стримано й мінімалізовано, але від того не менш глибоко.

Проект здійснюється за підтримки програми іі Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України».

Партнер проекту — група компаній «Хмелева».


Другие статьи из этого раздела

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?