Театр на барикадах

Написано перші дві п єси про Євромайдан

Текст: Анастасії Головненко

Фото: взяті з офіційних груп проектів, а також з сайту ТСН

Раніше ми анонсували зібрання драматургів та режисерів задля записування хронічки подій Євромайдану. Такі зустрічі є вільними для відвідування представниками будь-яких театральних та політичних вподобань. Оскільки події революційного змісту в центрі Києва усе ще відбуваються, такі зустрічі тривають.

Метою свідчого проекту «Прийшли з Майдану» є створення вистави, можливо, декількох — для української сцени. Зрозуміло, що режисерсько-акторський склад майбутньої вистави визначиться вже після оприлюднення готового тексту п’єси, однак організаторами проекту є драматург «Нової драми» Наталя Ворожбит та режисер театру ім. Івана Франко, Андрій Май. Орієнтовно — це основа команди, яка створюватиме майбутню виставу. До того ж, ще до створення проекту свою підтримку митцям висловив московський Театр.doc.

«Дорогая Украинская новая драма! Немедленно собирайте материал по событиям 30 ноября! Берите интервью у участников, у всех, кто был свидетелем. Это важно сделать в первые же дни, иначе все потом обрастет мифологией и фразами из фейсбука и газет; люди свои слова заменят чужими. И давайте сделаем из этого свидетельскую драму. И спектакль, конечно же».

Михаил Угаров, художественный руководитель Театр.doc

«Друзья мы готовы оперативно показать в доке в любой момент то, что вы будете делать».

Елена Гремина, российский сценарист и драматург «новой драмы»

Зустрічі «Прийшли з Майдану» тривають стільки, скільки вже стоїть Майдан. Перед Новим роком, коли обстановка в центрі Києва стала стабільно спокійною, такі зустрічі пропонувалося призупинити — почалася активна «домашня робота» драматургів із назбираним матеріалом, почали писатися п’єси та розшифровуватися сотні гігібайтів відзнятого відео та аудіозаписів. За кількатижневу перерву роботи проекту було створено перші п’єси про Майдан: «Каша з Януковича» Дана Воронова та «Синій бус» Дмитра Левицького. Найближчим часом ми опублікуємо обидві п’єси.

Дан Воронов «Каша с Януковича». Часть 1. Читать

Дан Воронов «Каша с Януковича». Часть 2. Читать

Дмитрий Левицкий «Синий бус». Читать

16 січня зустрічі поновили у зв’язку з прийняттям низки законів, що спричинили бурхливе невдоволення серед населення та активізацією подій на Майдані. Оскільки, вистава планується документальною, проект не може припинити своє існування до остаточної розв’язки подій, довкола Євромайдану.


Другие статьи из этого раздела
  • Театр соціального дослідження і терапії

    Театрознавчо-історичний нарис про соціальний театр та інші угруповання сучасного Києва
  • Киевская Пектораль 2011

    В 19-ый раз в Киеве вручили театральную премию «Киевская Пектораль», сделав это современно, и даже изыскано. Не было ни традиционных украинских песен и плясок, ни подслащенных баритонов ведущих, ни самодеятельных номеров. В этом году, за исключением нескольких стихотворных эпизодов (с участием Богдана Бенюка), артисты театра им. Франко не сотрясали сцену патетическими ямбами и хореями.
  • Зустріч на вході…

    Після дев’яностих років стали скорочувати працівників у моєму інституті. Мене скоротили в 1994 році, я пішла в центр зайнятості, і мені просто пощастило — мене взяли на роботу в театр. Я завжди була театралкою, дуже люблю театр! Я навіть з дитинства мріяла бути актрисою, співати, от начебто і збулася моя мрія
  • Мартін Хекманс про сучасну німецьку драматургію

    Мартін Хекманс — представник сучасної німецької драматургії, п’єсу якого «Коли у світ з’являється людина» було представлено в форматі читки Гете-Інститутом на листопадовому театральному фестивалі «Драбина» у Львові. Для драми Мартіна Хекманса характерний постдраматизм: відсутність сюжету й конфлікту, суб’єктивізм, потік свідомості, філософічність. Як педагог,  — а він також займається педагогікою,  — Хекманс віддає перевагу учням-драматургам, що мають хорошу освіту чи значний життєвий досвід

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?