Войцек^{13 декабря 2008}

УТП висловлює подяку за наданий текст київському Молодому театрові, зокрема Ярославі Кравченко.

Автор: Георг Бюхнер
Переклад: Лесь Курбас

Дійові особи:

Войцек
Марія
Тамбурмажор
Капітан
Доктор
Андрес
Унтер-офіцер
Марорет
Кете
Базарний комедіант
Бандюга
Динікар
Дід
Бабуся
Дурень
Перший учень ремісника
Другий учень ремісника
Перша дівчина
Друга дівчина
Перша дитина
Друга дитина
Перший міщанин
Другий міщанин
Поліцай

Мають бути на сцені: коняка, мавпа, дитина-танцівниця, лікар, суддя, студенти, хлопці й дівчата, солдати, судовий виконавець, діти, люди. Вечірня сурма в гарнізоні. Скрипалі скликають до танців. Сумує катеринка. У кімнаті капітана. Капітан сидить на стільці. Войцек його голить.

Капітан: Поволі, Войцеку, поволі. Усе як треба. Цей хлопець геть тобі запаморочить
світ. І що б я робив із тими зайвими десятьма хвилинами, коли ти закінчиш сьогодні
зарано. Войцеку, ти б таки подумав. Адже маєш якихось тридцять літ жити. Це ще
триста шістдесят місяців — а скільки тих днів, годин, хвилин. Ну, навіщо така
демонська сила часу? Ану, використай його, Войцеку, Га?

Войцек: Слухаю, пане капітане.

Капітан: Мені страшно за цей світ, коли я думаю про вічність. Робота, Войцеку,
робота… От у чім вічність. Ти розумієш, Войцеку? Але взагалі, це не вічність, а лише
однв мить, так, одна мить, Я весь тремчу, Войцеку, коли згадаю, що світ
обертається навколо себе щодня. Яке марнування часу! До чого це? Войцеку, я не
можу дивитись на млинові колеса, вони навіюють мені меланхолію.

Войцек: Слухаю, пане капітане.

Капітан: Войцеку, який ти завжди затурканий. Людині це не до лиця, людині з
чистим сумлінням. Ну, скажи щось у відповідь, Войцеку. Як там сьогодні надворі?

Войцек: Негода, пане капітане, негода. Вітер,

Капітан: Так, я це відчуваю; там якось буряно. Але той вітер мені наче миша.
(Лукаво). Либонь, із північного півдня, Войцеку?

Войцек: Авжеж, пане капітане.

Капітан: Ха-ха-ха! О, він таки дурень, огидний дурень. (Зворушений). Войцеку, ти
зовсім без моралі. Моральність — це коли людина з мораллю, зрозуміло? Це дуже
гарне слово. У тебе ж дитина без благословення церкви, як каже наш
високодостойний полковий панотець… Без благословення церкви. Це не мої слова.

Читать продолжение (PDF)