Мандруючи театральним шляхом регіонів29 марта 2010

Катерина Гладка

Театр — це така кафедра, з якої можна багато добра сказати світу — М.В.Гоголь

Редактор TEATRE: Безумовно, театральні експерименти і відкриття, знахідки і творчі здобутки переважно відбуваються в столицях, у той час, як на периферії існує класичний, часом консервативний і наївний театр, так би мовити, „театр театральний, театр у тому водевільному сенсі, в якому існує його архетипічний образ за типом Актора Акторича. Але! Саме в нестоличному театрі — найщиріший глядач, найприємніша атмосфера, найвдячніше ставлення до режисерської й акторської професії. Там без жодних перебільшень театр сприймається як противага будням. Маючи менше спокус, актори і режисери периферійних театрів працюють на реалізацію свого покликання. Іноді саме там народжуються ті театральні ідеї, які згодом захоплюватимуть культурні столиці. Ми зробили замовлення нашому кореспонденту — зробити короткий огляд регіонального репертуарного театру з метою поступового розширення цієї театральної проблематики.

Львів

Театр: Український драматичний театр імені Марії Заньковецької

Простір: Приміщення театру має дві сцени — велику і камерну. На великій сцені йдуть масштабні вистави типу «Сто тисяч» Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» І. Котляревського, вистави за Лесею Українкою. На камерній сцені дія відбувається настільки близько, що створюється відчуття театральних лаштунків, ставлять „камерну драму — А. Чехова, наприклад.

Склад: Акторська трупа налічує 68 акторів

Художній керівник: Уже протягом значного часу незмінним художнім керівником театру залишається Федір Стригун, актор і режисер, кіноактор («Вавілон ХХ», «Пропала грамота», «Вир»).

Директор театру: Андрій Мацяк

„Фішка: Щороку в День театру, 27 березня, Театр ім. Марії Заньковецької проводить „Капустяний оскар — нагорода вручається за заслуги перед мешканцями Львова. Глядачі обирають три номінації, голосуючи на форумі театру: „найкраща вистава, „найкращий актор, „найкраща акторка

Театр: Львівський академічний театр імені Леся Курбаса

Концепція: Театр імені Леся Курбаса унікальний своєю оригінальною концепцією гри, яка належить до містеріального театру Єжи Гротовського та Анатолія Васильєва. Академія гри ім. Леся Курбаса спирається у своїй творчості на концепцію співтворців, уникаючи традиційного поділу на режисера та виконавця. Навчання, передача досвіду відбуваються тут не в традиційно-академічний спосіб, а за принципом практичного освоєння матеріалу і ремесла під керівництвом майстрів. Окрім того, Академія Гри — це місце реалізації різноманітних мистецьких проектів — від постановок на малій та великій сценах (робота у цих двох форматах є засадничою для Академії Гри) до роботи на мегасцені, — коли майданчиком стає весь Львів.

Репертуар: Для репертуару театру властиве неочікуваний вибір драматичного матеріалу та імпровізації на мотиви класичних текстів. Тут і «Марко проклятий, або східна легенда» — драматична симфонія за віршами В. Стуса, і філософська комедія «Хвала Еросу» за Платоном, і поетична інсталяція за Антоничем «Формули екстази».

Склад: Акторський склад театру — 14 акторів

Засновник і керівник театру: Володимир Кучинський

Театр: Львівський національний академічний театр опери та балету

ім. Соломії Крушельницької

Історія: Перший камінь у будівлю театру було закладено у 1897 році відомим архітектором тогочасної Європи Зигмунтом Горголевським, а за три роки театр показав свою першу прем’єру — лірико-драматичну оперу «Янек» В.Желенського. Провідну партію співав український тенор Олександр Мишуга, який згодом став одним з найвидатніших тенорів Європи.

Репертуар: У репертуарі театру — опери, балети, одноактні балети, оперети та концертні програми. Програма складається з класичних творів зарубіжних та українських авторів: «Украдене щастя» Мейтус (за Франком), «Наталка Полтавка» Лисенка (за Котляревським), «Ріголетто» Верді і т. ін. Концертні програми — це зазвичай певні тематичні вечори, як от: програма «Йоган Штраус — король вальсу».

Склад: Акторський склад — близько 500 осіб. З них 90 — це симфонічний оркестр, 50-солісти опери, 60 — хор, 60 — балетна трупа.

Генеральний директор і художній керівник: Тадей Едер.

Харків

Театр: Харківський Державний Академічний драматичний театр

імені Тараса Шевченка

Історія: Унікальність цього театру в його історії, адже його засновник — Лесь Курбас, який дав йому свого часу поетичну назву «Березіль». У трупі театру грали такі легендарні актори як Ужвій, Бучма, Чистякова, Сердюк та інші. Від свого засновника театр успадкував європейський досвід, метод образного мислення, заперечення натуралістичного копіювання життя на сцені, широке використання театральних асоціацій. Перша вистава театру „Березіль відбулася 7 листопада 1922-го року — „Жовтень.

Репертуар: У репертуарі поряд з класичними виставами «Ревізор» за Гоголем, «Сто тисяч» за Карпенком-Карим існують експериментальні постановки Андрія Жолдака, наприклад, «Гамлет. Сни» за мотивами В. Шекспіра у перекладі Юрія Андруховича.

Склад: сьогоднішня трупа театру налічує 54 актори

Директор: Маргарита Сакаян

Театр: Харківський театр Post Scriptum

Експеримент: Post Scriptum у цьому списку відомих театрів — не випадковість. Цей театр-вигадка, театр-заперечення академічного канону заслуговує на визнання. Post Scriptum активно бере участь у різноманітних фестивалях, зокрема у ГогольFestі.

Заснування: березень 1997 року

Шлях: У рамках театру діє школа акторської майстерності, що працює як тренінг-експеримент, результатом, якого є готовий продукт — вистава

Ідеї: Вистави цього театру вирізняються оригінальністю і незвичними ідеями. Наприклад, вистава «Він, Вона і тому подібне» повністю поставлена за жартами Антона Чехова. До 80-річчя Ліни Костенко глядачі побачать в рамках Інноваційної програми «УКРАЇНОМОВНИЙ ТЕАТР НА СХОДІ» драматичну поему «Циганська муза».

Художній керівник і засновник театру: Степан Пасічник

Головний директор: Світлана Пасічник

Склад: трупа складається з 6 акторів, які універсально переформатовуються у різні образи

Одеса

Театр: Одеський театр опери і балету

Історія: Театру опери і балету належить визначна роль у розвитку музичної культури на півдні України: тут грали свої твори Рахманінов, Римський-Корсаков, Чайковський, співали Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Тітто Руффо, танцювала перша балерина світу Ганна Павлова.

Репертуар: У репертуарі переважають класичні твори: «Лускунчик», «Спляча красуня», «Мадам Батерфляй», «Лебедине озеро» тощо.

Склад: балетна трупа складається з 50 чоловік.

Художній керівник: Анатолій Дуда

Директор: виконує обов’язки директора Анатолій Дуда, після скандального звільнення Сергія Проскурні.

Театр: Одеський академічний театр музичної комедії імені Водяного

Історія: Театр почав формуватися у 1946 році у Львові, навесн 1947-го року було показано перший спектакль «Одинадцять невідомих». Вистав у той час ставили багато, по 4–5 у сезон, переважно на сучасні теми, однак були і класичні постановки: «Принцеса цирку», «Баядера», «Маріца», «Мадемуазель Нітуш», «Роз-Марі». Майже одразу після заснування театр почав гастролювати Україною. У 1950 та 1952 роках гастролював в Одесі. А в рамках святкування 300-річчя Переячлавської Ради Російський драматич­ний театр Радянської армії (нині Львівський муніципальний театр) за рішенням уряду УРСР переїхав з Одеси до Львова, а зі Львова до Одеси — театр музичної ко­медії. За 60 років свого існування театр встиг поставити 300 творів.

Репертуар: Репертуар театру складається з різноманітних музичних жанрів, від дитячих музичних казок до рок-опер та мюзиклів: «Дюймовочка», «Ромео та Джульєтта», а також, наприклад, новітні постановки на кшталт «Сіліконова дура.net» тощо.

Склад: Трупа налічує 39 акторів

Художній керівник театру: Олена Редько

Головний балетмейстер: Ігор Дідурко

Крим

Театр: Кримський академічний український музичний театр

Історія: Театр засновано у 1955 році в Києві, цього ж року театр переїхав до Криму, залишаючись україномовним. Нині театр успішно розташовується в Сімферополі.

Сучасний репертуар: серед репертуару переважають класичні твори — опери «Запорожець за Дунаєм», «Наталка Полтавка», балети «Дон Кіхот», «Ромео і Джульєтта» тощо

Склад: У трупі налічується 28 артистів балету, 15 артистів-вокалістів, 15 артистів драми та хор, який має декілька складів

Художній керівник театру: Володимир Загурський

Луцьк

Театр: Волинський драматичний театр імені Тараса Шевченка

Історія: Волинський обласний музично-драматичний театр створено 1939 року у Луцьку. Основою творчого складу стала трупа Волинського українського театру, що діяв попереднє десятиріччя (1928–1939 р.р.) під орудою Миколи Певного, вихованця Миколи Садовського та Панаса Саксаганського. До професіоналів та досвідчених аматорів долучилися актори різних театрів України. Художнє керівництво доручено М. Друкареві, директором став І. Журавльов. Виставою „Платон Кречет О. Корнійчука 29 лютого 1940 року відкрився перший театральний сезон. Згідно з урядовою постановою 1945 р. до Луцька був переведений Миргородський пересувний театр ім. Т. Г. Шевченка, колективи об’єдналися.

Проблема: На жаль, в Луцьку з театральним життям критично: існує всього два театри — Волинський драматичний і Ляльковий театри

Репертуар: Театр імені Тараса Шевченка в основному ставить класичні твори, такі як «Кармен», «Безталанна», «Декамерон», тощо

Склад: трупа налічує 40 акторів

Художній керівник: Богдан Береза


Другие статьи из этого раздела
  • Четыре причины отказать

    Типичная сусальная мелодраматическая пьеса, в которой соотношение юмора, сантиментов, драматизма и сексуальной пикантности, местами едва ни граничащей с вульгарностью (шутки о  «большом Билле» отдают стариковской пошлостью и дешевизной), рассчитано ровно настолько, чтобы умилить, позабавить, возбудить и рассмешить самого примитивного зрителя. Совершенно легко представить, почему этот продукт с успехом шел на Бродвее: его низкопробный драматизм вполне соответствует нетребовательному вкусу общества массового потребления
  • Невыдающийся спектакль по выдающемуся роману

    Сказать, что поляки недопоняли Достоевского,  — ничего не сказать. «Братья Карамазовы» — вершина не только писателя, но и мыслителя Достоевского, это самое зрелое и кульминационное единение его художественных возможностей, философских идей, христианских сомнений, личного покаяния и обретения Бога в слове. В этом произведении художественное и нравственное, общечеловеческое и сугубо личное так тесно связано, что и читать его стоит сразу во многих интерпретационных плоскостях. Нет более сложного для театра произведения, и по объему, и по характеру
  • ГогольFest’16: искусство для ленивых

    Деякі сторінки українського театрального Вавилону
  • Особам до 18 вхід заборонено. Альтернативний польський театр SUKA OFF

    Театр Suka OFF є скандальною польською групою, їх творчість балансує на межі «звичайного вибрику молодих перформерів, які „роблять собі ім’я“ і „бажанні щось донести за допомогою брутальної девіантної естетики“. Цей театр не має стаціонарного майданчика, знаходиться в площині авангарду і виходить за межі мистецтва, стимулюючи його подальший розвиток.
  • «Объяснить» И. Вырыпаева в «Школе современной пьесы»

    Не завидую зрителям, у которых под рукой не будет хотя бы пресс-релиза, который, впрочем, тоже ничего в «Объяснить» не объясняет. Но, по крайней мере, дает хоть какую-то опору, потому что осмыслить новый вырыпаевский опус, отталкиваясь собственно от спектакля, будет, мягко говоря, затруднительно

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?