Самое популярное

Лесь Курбас: Розумний Арлекін
Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те чого немає в дійсності кинути людям фантазію ідеальне неіснуюче але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи А для цього треба розбудити …

«Чекаючи на Годо»
«Чекаючи на Годо»

«Чекаючи на Годо» — ліричний спектакль акторів театру про самих себе, про власну розгубленність і очікування режисера, чуда, Годо. Драма абсурду Семюеля Бекета.

Ігор Постолов
Ігор Постолов

Актор театру ДАХ. Народився в місті Світлодарську на Донбасі. В десятому класі кинув школу заради театрального коледжу в Дніпропетровську.

На Друзки

Постановка української театральної групи I.T.PER в рамках фестивалю «Французька Весна» 2014

 

29 березня, 19.00

Центр Леся Курбаса (вул. Володимирська, 23в)

Режисер: Венсан Гійом

Дизайнер Костюмів: Анна Палій

Звук: Дмитро Левенко

Світло: Євген Копйов

Тривалість вистави 70хв

Вартість квитка: 80 грн.

 

Після вистав «Жити» та «Обережно, крихке!», які були показані Венсаном Гійомом та українською перформативною групою ITPER під час фестивалів "Французька Весна", нова вистава "На друзки" відображає, якою крихкою зараз є людяність, крихкою як ніколи – тому що їй зараз загрожує знищення.

Останнім часом нічого не змінюється на краще: гроші, які правлять світом, сконцентровані в руках небагатьох, гроші живлять політику зневаги та пригнічення, гроші хапаються за владу, намагаючись знищити те, що ми повинні зберегти будь-якою ціною: гідність нашого життя. Зберегти гідність нашого життя – незважаючи на нашу слабкість, помилки, бідність, яка гризе душі не менш ніж нутрощі. Незважаючи на складності і поневіряння, якими влада хоче нас зламати, щоб уникнути розбиття "на друзки". Поетичні та музичні картини вистави діляться з глядачем рисами людяності, за які ми боремося.
Другие статьи из этого раздела
 → ←

Нафаня

Досье

Нафаня: киевский театральный медведь, талисман, живая игрушка
Родители: редакция Teatre
Бесценная мать и друг: Марыся Никитюк
Полный возраст: шесть лет
Хобби: плохой, безвкусный, пошлый театр (в основном – киевский)
Характер: Любвеобилен, простоват, радушен
Любит: Бориса Юхананова, обниматься с актерами, втыкать, хлопать в ладоши на самых неудачных постановках, фотографироваться, жрать шоколадные торты, дрыхнуть в карманах, ездить в маршрутках, маму
Не любит: когда его спрашивают, почему он без штанов, Мальвину, интеллектуалов, Медведева, Жолдака, когда его называют медвед

Пока еще

Не написал ни одного критического материала

Уже

Колесил по туманным и мокрым дорогам Шотландии в поисках города Энбе (не знал, что это Эдинбург)

Терялся в подземке Москвы

Танцевал в Лондоне с пьяными уличными музыкантами

Научился аплодировать стоя на своих бескаркасных плюшевых ногах

Завел мужскую дружбу с известным киевским литературным критиком Юрием Володарским (бесцеремонно хвастается своими связями перед Марысей)

Однажды

Сел в маршрутку №7 и поехал кататься по Киеву

В лесу разделся и утонул в ржавых листьях, воображая, что он герой кинофильма «Красота по-американски»

Стал киевским буддистом

Из одного редакционного диалога

Редактор (строго): чей этот паршивый материал?
Марыся (хитро кивая на Нафаню): его
Редактор Портала (подозрительно): а почему эта сволочь плюшевая опять без штанов?
Марыся (задумчиво): всегда готов к редакторской порке

W00t?