Обговорення матеріалу
Театр: «остання судома соціалізму»
Автор: Юра (17 сiчня 2008)
Театр ніколи не був самоокупним, і чи таким стане — риторичне запитання.
Якось не збагну, що малося на увазі під «ідеологією». Чи пані Липківська хотіла би повернення оспівування нових «патріотичних» поглядів зі сцени?!
«Дон Кіхот», як і решта низькопробних вистав в російській драмі — аж ніяк не подія, яку варто ставити в приклад… дивно. Є з чим посперечатись.
Автор: приватна особа (17 лютого 2008)
Жодного слова про відсутність театральної критики. Нема достатньої кількости фахівців — театрознавців та театрологів, знавців театру європейського, які би мали майданчики для розлогих обгрунтованих висловлювань. Панує практика взаємних домовленостей, невігластва, поверховости, нехлюйства, зверхности, короткозорости… Нема друкованих органів. Слід спочатку навчитися просто описувати вистави. Які вони є. Навчитися слід поважати театр і тих, хто його робить. Будьте пильними…
Автор: Аннушка (27 лютого 2008)
Перепрошую, шановна приватна особо (!) звідки такі достовірні дані про відсутність театральної критики? з тим, що немає майданчиків для розлогих висловлювань, — згодна. Про театрознавців ви виловились жорстоко. Вони є. Їх багато. Якщо ви справді не знаєте, то, навіть, забагато. Але зиску з того аніяковісінького ні їм, ні вам, як бачимо. Їм ніде писати, вам ніде читати. в пресі типу «культура і життя» чи «українська культура», платять максимум 50 гривень за величезний матеріал, в інших — професійні матеріали не друкують. спеціаліст типу Липківської — велика радість і водночас рідкість. Не кожен може собі дозволити сьогодні займатися виключно театрознавством — НЕФОРМАТ!!!







